11 серпня 2025 року Справа № 160/32814/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 25.12.2015 року по 23.02.2023 року у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року, виплаченої 23.02.2023 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року у справі №320/6218/21;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 25.12.2015 року по 23.02.2023 року у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року, виплаченої 23.02.2023 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року у справі №320/6218/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.
Постановляючи означену ухвалу суд керувався висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20, згідно якої:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відтак, керуючись наведеною позицією суд дійшов висновку, що відлік шестимісячного строку звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, у цій справі розпочав свій відлік 01.03.2023р. та, відповідно, закінчився 01.09.2023 року, проте з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 12.12.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, яка обґрунтована тим, що первинно існувала інша практика Верховного Суду щодо строків звернення до суду з позовами про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати, викладена, зокрема, у постановах від 11 грудня 2020 року у справі №200/10820/19-а, від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20 та від 17 листопада 2021 року у справі №460/4188/20, згідно з якою необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті, а тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Відтак, отримавши індексацію грошового забезпечення 23.02.2023 року, позивач не мав необхідності на звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати, без отримання відмови відповідача у виплаті такої компенсації. При цьому позивач не знав та не міг знати про подальшу зміну судової практики Верховного Суду з цього питання, а саме, про те, що у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 Верховний Суд відступить від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону України № 2050-ІІІ та сформулює висновок, згідно з яким у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості. Крім цього, позивачем наголошено, що в подальшому також відбулася зміна судової практики і у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23 Верховним Судом було надано детальне роз'яснення щодо строків звернення до суду у спорах щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із виплатою заробітної плати за період, який передує 19.07.2022 року, згідно з яким кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати, отже, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця. При цьому до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відтак, строк звернення до суду у спорах щодо компенсації втрати частини доходу за період, що передує 19.07.2022 року, у розумінні позиції Верховного Суду є необмеженим законодавством, оскільки застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 року. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є компенсація втрати частини доходу за період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року, що передує 19.07.2022 року, то строк звернення до суду у розумінні Верховного Суду є необмеженим законом. Враховуючи зазначене вище в сукупності, позивач просив поновити строки звернення до суду та відкрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють це питання, суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30січня 2019року у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18) визначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС.
У постанові від 17.12.2024 року у справі №380/25141/23 Верховний Суд зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошової індексації, стосується заробітної плати військовослужбовця.
При цьому згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, Законом №2352-IXвнесені зміни до норм КЗпП України, зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, до 19 липня 2022 року положення КЗпП України не обмежувалися будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, проте після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яку викладено в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та в постановах Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №380/17776/22, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23.
Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції (до 19 липня 2022 року), якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 122 КАС України, дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та неправомірно залишив позовну заяву без розгляду.
У постанові від 20.12.2024 року у справі №440/6875/24 Верховний Суд дійшов аналогічних висновків та зазначив про помилковість застосування до спорів щодо компенсації втрати частини доходів, пов'язаної із виплатою заробітної плати, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20, про застосування шестимісячного строку звернення до суду.
Ураховуючи останні правові позиції Верховного Суду щодо застосування строків в означеній категорії спорів, а також зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є компенсація втрати частини доходу за період з 25.12.2015 року по 25.01.2019 року, що передує 19.07.2022 року, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі не пропущено.
Зважаючи на наведене, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно з приписами згідно з приписами частин 1, 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.
Так, згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).
Згідно з п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Керуючись статтями 171, 243, 248 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/32814/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 11.09.2025 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви з додатками.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Турова