13 серпня 2025 р. Справа № 420/10020/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
07.04.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення за № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії;
- зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача всі періоди за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язання відповідача розрахувати та призначити позивачу пенсію за віком з урахуванням всього страхового стажу, зазначеного у записах трудової книги;
- зобов'язання відповідача виплатити позивачу розраховану пенсію за віком за період від моменту звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України (17.03.2025) до моменту призначення та виплати пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, додавши до заяви необхідні документи та відомості. Рішенням № 025150008902 від 24.03.2025 у призначенні такої пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу роботи. При цьому зі змісту рішення видно, що до страхового стажу позивача не було враховано окремі періоди роботи.
Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 адміністративну справу № 420/10020/25 за вказаним позовом вирішено передати за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.
09.05.2025 матеріали відповідної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 адміністративну справу № 420/10020/25 прийнято до свого провадження. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
05.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 06 років 07 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи; з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи; з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення; з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення; з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення.
Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про залучення співвідповідача у справі, а саме Головногоня Пенсійного фонду України у Вінницькій області має бути залучене до участі у справі як співвідповідач, оскільки саме цей орган є пенсійним органом за місцем реєстрації (проживання) позивача, а також саме на його території, у разі задоволення позову, здійснюватиметься виплата призначеної пенсії. Крім того, після розгляду заяви позивача про призначення пенсії, за принципом екстериторіальності електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке наразі забезпечує її облік і подальше опрацювання.
Ухвалою суду від 28.07.2025 у задоволенні вказаного клопотання відмолвено, разом з тим вирішено залучити до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
07.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких третя особа просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
17.03.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким прийнято рішення № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
Зі змісту рішення видно, що страховий стаж позивача становить 06 років 07 місяців 20 днів. Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи; з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи; з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення; з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення; з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення.
Наведене спонукало позивача звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 17.03.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Серед інших документів до заяви позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_1 - з метою підтвердження страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність достатнього страхового стажу, а саме 15 років.
Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 06 років 07 місяців 20 днів. Водночас до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи; з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи; з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення; з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення; з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення.
Перевіряючи вказані доводи суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Водночас заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує наступне:
- відповідно до запису № 1 - 24.09.1976 позивач прийнятий слюсаром механозбірних робіт в цеху 25;
- відповідно до запису № 3 - 17.03.1977 позивачу присвоєно 2 розряд слюсара механозбірних робіт в цеху 25 відповідно до наказу № 419;
- відповідно до запису № 3 - 03.05.1977 звільнений за власним бажанням;
- відповідно до запису № 4 - 20.07.1979 прийнятий у цех 25 слюсарем механо-збірних робіт;
- відповідно до запису № 8 - 12.06.1985 звільнений за власним бажанням (наказ від 22.08.1985);
- відповідно до запису № 9 - 29.10.1985 прийнятий на роботу та відправлений у відрядження на будівництво картонної фабрики;
- відповідно до запису № 11 - 17.10.1989 звільнений за власним бажанням;
- відповідно до запису № 12 - 01.11.1989 прийнятий радіомеханіком ІV розряду;
- відповідно до запису № 13 - 10.01.1992 звільнений за власним бажанням;
- відповідно до запису № 21 - 01.07.1995 прийнятий радіомеханіком;
- відповідно до запису № 22 - 26.01.1996 звільнений за власним бажанням.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 24.09.1976 по 03.05.1977, оскільки виправлений номер наказу про звільнення з роботи, то суд зазначає, що твердження відповідача про виправлення номера наказу про звільнення є помилковим. Аналіз записів у трудовій книжці свідчить, що реквізити наказу про звільнення № 68 від 03.05.1977 залишилися без змін.
Виправлення, на яке посилається відповідач, стосується іншого запису ? наказу № 419 від 17.03.1977 про присвоєння позивачу 2-го розряду слюсаря механозбірних робіт у цеху 25. Зміна реквізитів цього наказу не має жодного відношення до факту звільнення та не впливає на підтвердження періоду роботи.
Записи про прийняття на роботу 24.09.1976 та звільнення 03.05.1977 виконані належним чином, містять підписи уповноваженої особи та печатку підприємства. Вони підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період та відповідають вимогам постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 і п. 2.4, п. 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV до 01.01.2004 страховий стаж підтверджується записами трудової книжки.
Отже, період з 24.09.1976 по 03.05.1977 підлягає зарахуванню до страхового стажу, а наведена відповідачем підстава для відмови є необґрунтованою.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 20.07.1979 по 12.06.1985, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення з роботи, то суд погоджується з тим, що така невідповідність дійсно має місце.
Відповідно до запису № 8 трудової книжки позивач звільнений за власним бажанням 12.06.1985, тоді як у графі про реквізити наказу зазначено наказ від 22.08.1985.
Однак суд також враховує, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Також суд враховує, що спосіб внесення записів до трудової книжки позивача та їх порядковість не дають підстав вважати, що мали місце дописування чи інші неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача. Відтак на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Вищенаведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки, виявлені відповідачем, такі як невідповідність дати наказу про звільнення даті фактичного звільнення з роботи, мають формальний характер, не спростовують факту реального виконання позивачем трудових обов'язків у період з 20.07.1979 по 12.06.1985 та не можуть бути підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу.
Разом з тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребовувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, в тому числі за заявою особи.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 29.10.1985 по 17.10.1989, оскільки не чіткий відтиск печатки на записі про звільнення та періоду з 01.11.1989 по 10.01.1992, оскільки відсутня печатка на записі про звільнення, то суд зазначає, що такі підстави є безпідставними, оскільки на відповідних записах трудової книжки відтиски печаток дійсно наявні. З часом вони частково втратили насиченість кольору та чіткість, що могло ускладнити їх сприйняття, однак це не свідчить про їх відсутність.
Суд вказує, що сам факт знебарвлення чи часткового стирання відтиску печатки не може вважатися належною правовою підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, якщо інші реквізити трудової книжки підтверджують фактичне виконання працівником трудових обов'язків.
Суд також враховує, що за приписами пунктів 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок обов'язок належного завірення записів покладається на роботодавця, а не на працівника. Отже, можливі недоліки чи технічні дефекти у вигляді втрати яскравості відбитка печатки є наслідком неналежного зберігання або тривалого використання документа, і працівник не може зазнавати негативних наслідків у вигляді втрати страхового стажу.
Таким чином, періоди з 29.10.1985 по 17.10.1989 та з 01.11.1989 по 10.01.1992 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, а позиція відповідача щодо їх виключення є необґрунтованою та суперечить вимогам законодавства.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.07.1995 по 26.01.1996, оскільки, на думку відповідача, відсутні накази про прийняття та звільнення, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними.
З аналізу трудової книжки серії НОМЕР_1 убачається, що у відповідних записах чітко зазначено факт прийняття позивача на роботу 01.07.1995 та звільнення 26.01.1996. При цьому в графі про реквізити наказу прямо вказано (мовою оригіналу): "Приказ від 01.07.1995 року" та "Приказ від 26.01.1996 року".
Використання у трудовій книжці терміна "Приказ" відповідає усталеній практиці діловодства підприємств, оскільки до 1996 року в офіційній документації часто застосовувалася російська мова. Зазначені реквізити наказів підтверджують, що кадрові дії оформлювалися належними розпорядчими документами роботодавця, які стали підставою для внесення відповідних записів до трудової книжки.
Записи виконані відповідно до вимог пунктів 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок: зазначено дату прийняття та звільнення, назву посади, підставу у вигляді наказу, а також завірення уповноваженою особою та печаткою.
Тому відсутність у матеріалах пенсійної справи копій наказів не може бути підставою для виключення цього періоду з страхового стажу позивача, адже наявна у нього трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність позивача до 01.01.2004 та водночас містить усі необхідні та достатні відомості.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, з 20.07.1979 по 12.06.1985, з 29.10.1985 по 17.10.1989, з 01.11.1989 по 10.01.1992, з 01.07.1995 по 26.01.1996.
Відтак є підставними і підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення № 025150008902 від 24.03.2025 та зобов'язання пенсійного органу зарахувати відповідний період роботи до страхового стажу позивача.
Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх передумов для покладення на відповідача обов'язку із призначення позивачу пенсії за віком.
Суд враховує, що не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення.
Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів, суд доходить до висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача від 17.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняв передчасне і протиправне рішення № 025150008902 від 24.03.2025, яким відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та покладення на відповідача обов'язку зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, з 20.07.1979 по 12.06.1985, з 29.10.1985 по 17.10.1989, з 01.11.1989 по 10.01.1992, з 01.07.1995 по 26.01.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки по суті спору позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за № 025150008902 від 24.03.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 24.09.1976 по 03.05.1977, з 20.07.1979 по 12.06.1985, з 29.10.1985 по 17.10.1989, з 01.11.1989 по 10.01.1992, з 01.07.1995 по 26.01.1996 та повторно розглянути його заяву від 17.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 /місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500);
3) третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 13.08.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович