Справа № 991/7734/25
Провадження №11-сс/991/530/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
07 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2025, якою повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ГСУ СБ України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень.
1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2025 ОСОБА_6 повернуто скаргу на бездіяльність посадових осіб ГСУ СБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Слідчий суддя встановив, що до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга від 28.07.2025 ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ГСУ СБ України, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви.
У скарзі ОСОБА_6 прохає: зобов'язати уповноважених осіб ГСУ СБ України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з урахуванням ст. 28 КК України (за поданою ним 22.07.2025 заявою - підписаною о 19:58:23 год. 22.07.2025 за допомогою ЕЦП файлу з назвою «Заява_364_ГСУ_СБУ_22.07.2025.pdf.xml»).
Водночас, слідчим суддею зі змісту скарги встановлено, що ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, скаржник вбачав у припущенні щодо завдання йому матеріальної шкоди в сумі 500 000 грн. При цьому, слідчий суддя вказав, що у заяві і скарзі скаржник не навів жодних ознак реального заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам держави чи осіб або розміру предмета кримінального правопорушення на зазначені суми чи понад них, а також відомості про осіб, зазначених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК., або про можливе вчинення злочинів, передбачених ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК, щодо осіб, зазначених в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга ОСОБА_6 не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо предметної підсудності Вищому антикорупційному суду. А тому, з урахуванням положень п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України слідчим суддею повернуто скаргу ОСОБА_6 , оскільки вона не підлягає розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у порядку здійснення судового контролю під час досудового розслідування.
2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2025 у справі № 991/7734/25, та повернення матеріалів на новий розгляд до Вищого антикорупційного суду.
В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначає, що повертаючи йому скаргу, слідчий суддя фактично розглянув її по суті, що підтверджується наведеним у судовому рішенні висновком, а саме «зі змісту заяв скаржника про вчинення кримінальних правопорушень не вбачається достатніх вагомих об'єктивних обставин їх вчинення». Вказане, на думку апелянта, не є підставою для поверненні скарги.
Також апелянт вказує, що висновки слідчого судді щодо невідповідності вимогам предметної підсудності Вищому антикорупційному суду його скарги, є помилковими. Адже у скарзі ним було зазначено про умову, передбачену п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України - вчинення кримінального правопорушення (причетності до вчинення) з боку начальника ГУ СБ України у м. Києві та Київській області бригадного генерала ОСОБА_7 (який є військовослужбовцем вищого офіцерського складу Служби безпеки України, оскільки має відповідне військове звання - бригадний генерал - абз. 8 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, а також державним службовцем, посада якого належить до категорії «А» - абз. 3 цього ж пункту), а також керівників Головного управління внутрішньої безпеки СБ України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (які являються державними службовцями категорії «А» - абз. 3 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2025 у справі № 991/7734/25 не є вмотивованою та законною.
3.Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного перегляду (а.п. 24), в судове засідання не прибув, про поважність причин свого неприбуття не повідомив. Разом з тим в апеляційній скарзі прохав судовий розгляд проводити без його участі.
За таких обставин, колегією суддів, відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснено за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Параграфом першим глави 26 Розділу ІІІ КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя, повертає скаргу лише у разі, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ч. 2 ст. 304 КПК України).
Дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Так, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду повернув ОСОБА_6 скаргу на бездіяльність посадових осіб ГСУ СБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, разом з усіма доданими до неї матеріалами, з тих підстав, що скарга ОСОБА_6 не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо предметної підсудності Вищому антикорупційному суду.
Втім, висновки слідчого судді про неможливість здійснення судового контролю за скаргою ОСОБА_6 є помилковими та спростовуються матеріалами судового провадження.
Так, право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора на досудовому провадженні, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, передбачена ч. 1 ст. 303 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, колегія суддів вказує на те, що ОСОБА_6 , оскаржуючи бездіяльність посадових осіб ГСУ СБ України щодо невнесення відомостей в ЄРДР за його заявою від 22.07.2025, шляхом подання скарги до Вищого антикорупційного суду, реалізував своє право, яке прямо передбачене ч. 1 ст. 303 КПК України, тобто діяв у спосіб, передбачений чинним законодавством.
З матеріалів скарги та заяви про кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_6 оскаржує бездіяльність посадових осіб ГСУ СБ України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, ймовірно вчинене працівниками ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, які відносяться до працівників юридичних осіб публічного права, передбачені абз. 3, 8 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, із завданням матеріальної шкоди ОСОБА_6 в розмірі близько 500 000 грн.
Водночас, не точне конкретизування своїх доводів у матеріалах скарги та зави про кримінальне правопорушення ОСОБА_6 , не може бути підставою для її повернення у зв'язку із тим, що скарга не підлягає розгляду в цьому суді п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Крім того, під час прийняття рішення про повернення ОСОБА_6 матеріалів скарги, слідчий суддя фактично розглянув її, виклавши у її мотивувальній частині висновки по суті скарги. Хоча в такому випадку слідчий суддя у судовому засіданні мав надати оцінку доводам ОСОБА_6 щодо обґрунтованості вимог його скарги та за результатами її розгляду прийняти рішення щодо зобов'язання уповноваженої особи вчинити певну дію, або ж відмовити у задоволенні скарги, як то передбачено вимогами п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України.
А тому, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя наведених положень КПК України не дотримався, оскільки надав оцінку доводам скаржника по суті в частині ймовірної бездіяльності, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей за його заявою від 22.07.2025, при цьому повернув матеріали такої скарги, що свідчить про неправильне застосування вимог кримінального процесуального закону.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ст. 407 КПК України).
Враховуючи, що прийняття одного з рішень, передбачених нормами ст. 307 КПК України, віднесено до компетенції слідчого судді, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, скасування оскаржуваної ухвали та направлення матеріалів за скаргою ОСОБА_6 слідчому судді Вищого антикорупційного суду для вирішення питань, визначених ст.ст.306, 307 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2025 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб ГСУ СБ України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, направити слідчому судді Вищого антикорупційного суду для прийняття рішення відповідно до вимог ст.ст. 306, 307 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4