Рівненський апеляційний суд
13 серпня 2025 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Борсуківська К.О., у встановлений законом строк, подала на неї апеляційну скаргу, де зазначила, що після ознайомлення із матеріалами справи буде подана доповнена апеляційна скарга із наведенням у ній мотивів та доказів незаконності та необґрунтованості оскаржуваної постанови.
07 серпня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Борсуківська К.О. подала до Рівненського апеляційного суду доповнену апеляційну скаргу на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року.
У доповненій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Зауважує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати суду свої доводи та заперечення стосовно обставин інкримінованого правопорушення.
Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, оскільки він був _______________________________________________________________________________________________________________________
Справа №570/1925/25 Суддя в суді І інстанції - Сидоренко С.М.
Провадження № 33/4815/618/25 Суддя в суді апеляційної інстанції - Шимків С.С.
безпідставно та незаконно зупинений працівниками поліції, а в матеріалах справи відсутні відомості для ідентифікації технічного приладу, яким працівниками поліції здійснювалася відеофіксація події.
Також покликається на наявність в адміністративних матеріалах невідповідностей щодо дати та часу вчинення правопорушення.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, сторона захисту просить скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).
Судом встановлено, що 22 квітня 2025 року о 13 год. 53 хв., в с. Козлин, Рівненського району, Рівненської області, по вул. Лісова, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Renault, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 , відмовився від проходження огляду як на місці зупинки автомобіля, так і в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, на місці події ОСОБА_1 фактично визнав факт вживання алкогольних напоїв та неодноразово пропонував працівнику поліції неправомірну вигоду з метою уникнення від відповідальності.
Апеляційний суд не вбачає обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та таких порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Допущені при оформленні адміністративних матеріалів недоліки, на які покликається захисник ОСОБА_1 , вини останнього не спростовують.
Також необґрунтованими є доводи скаржника про недопустимість відеозапису з нагрудної відеокамери працівника поліції, оскільки сторона захисту не заперечує достовірність обставин, зафіксованих на відео, не повідомила суду інших важливих для справи обставин, які залишися поза межами відеозйомки.
Неповнота судового розгляду, яка, на думку скаржника, полягала у розгляді справи у відсутності ОСОБА_1 , не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції.
Крім того, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. До такої категорії дана справа не належить.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни залишити без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.