Справа № 532/1424/23 Номер провадження 11-кп/814/909/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2024 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 від 12.06.2023 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі № 1-13/2005.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не вказує про незрозумілість певних частин тексту судового рішення, і в даному випадку сам вирок викладено чітко та зрозуміло, підстави для роз'яснення змісту судового рішення в порядку ст. 380 КПК України, відсутні.
Крім того, суд прийшов до висновку, що в своїй заяві засуджений фактично порушує питання, пов'язане із виконанням вироку, передбачене п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України (визначення дати, з якої вирок набирає законної сили).
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постанови нову, якою задовольнити його заяву про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у справі № 1-13/2005 щодо нього.
На обґрунтування таких вимог посилається на те, що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 9 червня 2005 року він засуджений до довічного позбавлення волі.
Вказує, що оскільки судом касаційної інстанції вирок відносно нього переглядався двічі - 27.10.2005 та 28.03.2019, вважає, що вирок суду відносно нього набрав законної сили лише 28.03.2019, а тому місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що його заява не підлягає задоволенню.
Позиції інших учасників судового провадження.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник в його інтересах ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги засудженого та просили її задовольнити. Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вказав на відсутність підстав для її задоволення.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Так, роз'яснення судового рішення можливе у випадку, якщо воно є нечітким за змістом, містить положення, які викликають суперечки щодо його неоднакового тлумачення і розуміння під час виконання. При цьому суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, так само, як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Тобто, це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Колегією суддів встановлено, що оскаржуваною ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про роз'яснення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005, яким останнього засуджено за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Із заяви ОСОБА_7 про роз'яснення судового рішення слідує, що засудженому не зрозуміло коли саме вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 набрав законної сили, оскільки вказаний вирок двічі переглядався касаційною інстанцією у 2005 та 2019 роках.
Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, колегія суддів погоджується із рішенням суд першої інстанції та не вбачає обгрунтованих доводів щодо того, які положення, що містить вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005, є нечіткими за змістом або викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
В той же час, ОСОБА_7 ставиться питання, яке виходить за межі процедури, передбаченої ст. 380 КПК України, оскільки фактично не стосується положень самого рішення вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005, а пов'язане із порядком його виконання, що може бути предметом розгляду відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України (визначення дати, з якої вирок набирає законної сили).
Судом першої інстанції правильно зазначено, що набрання судовим рішенням законної сили передбачено ст. 532 розділу VIII Виконання судових рішень КПК України 2012 року.
Відповідно до ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно із ст. 401 КПК України 1960 року, вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційно скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідною апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.
Вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст. 403 КПК).
Згідно із ст. 404 КПК 1960 року, якою регламентовано порядок звернення вироку до виконання, вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, шляхом надіслання розпорядження та копії вироку тому органові, на який покладено обов'язок виконати вирок.
Отже, згідно з наведеними процесуальними нормами, підставою для виконання вироку, що набрав законної сили є відповідне розпорядження.
Судом першої інстанції було встановлено, з чим і погоджується колегія суддів, що на виконання вироку суду у відношенні ОСОБА_7 , Апеляційним судом Полтавської області було видано розпорядження, яке надійшло в установу попереднього ув'язнення 02.03.2006, та згідно з яким вирок суду від 09.06.2005 набрав законної сили 27.10.2005.
Інших розпоряджень матеріали кримінальної справи 1-13/05 та матеріали особової справи засудженого не містять, про що свідчать надані на запити суду копії документів.
Таким чином, на виконання вироку суду від 09.06.2005 у відношенні ОСОБА_7 Апеляційним судом Полтавської області було видано одне єдине розпорядження, яке не відкликалось і не скасовувалось. Після розгляду касаційних скарг Верховним Судом у 2019 році, про що не могло бути не відомо суду апеляційної інстанції, інших розпоряджень про набрання вироком законної сили не видавалось.
Вказані обставини не заперечував і заявник, зазначаючи про існування одного розпорядження, яке не відкликалось судом.
За таких обставин, згідно із виданим розпорядженням, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у відношенні ОСОБА_7 набрав законної сили 27.10.2005, а отже питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникли при виконанні вироку відсутні.
При цьому, згідно із відкритими відомостями, питання щодо набрання вироком законної сили, в тому числі досліджувалось судом апеляційної інстанції ще у 2020 році в межах справи 552/2519/19, у якій було встановлено, що вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 виконувався, розпорядження про виконання обвинувального вироку від 24.02.2006 не скасовано, ОСОБА_7 продовжував відбувати покарання. Розпорядження суду про виконання обвинувального вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005, після розгляду Верховним Судом 28.03.2019 касаційної скарги повторно не видавалось та для виконання не направлялось, оскільки останній з 28.10.2005 перебував у статусі засудженого, користувався правами засудженого, утримувався в установі виконання покарань та відбував покарання.
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням вимог КПК України, а тому підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2024 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4