Справа № 761/33130/25
Провадження № 1-кс/761/21608/2025
08 серпня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені суду клопотання слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене прокурором другого відділу процесуального управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025,
установив:
06.08.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 81397) клопотання слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене прокурором другого відділу процесуального управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчим ОСОБА_3 зазначено про таке.
Слідчими 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що громадяни України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, керуючись корисливими мотивами та мотивами незгоди з офіційною політикою представників української державної влади, будучи обізнаними про факт ведення РФ агресивної війни проти України та проведенням, у зв'язку з цим, з боку РФ підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди Україні, діючи умисно, не зважаючи на встановлену Законом України № 2198-ІХ від 14.04.2022 кримінальну відповідальність, свідомо стали на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України - допомоги (пособництва) державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
25.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, домоволодіння, в якому постійно проживає ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 274,6 кв.м., на праві приватної власності належить дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у розмірі частки 1/1. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 проживає у шлюбі з ОСОБА_8 з 02 лютого 1980 року.
При цьому санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
У зв'язку викладеним, для забезпечення конфіскації майна як виду покарання у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 3 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 06.08.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .
У судове засідання слідчий Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання. Водночас на електронну адресу суду надійшла заява слідчого ОСОБА_3 про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів ч. 2 ст. 172 КПК України. Враховуючи, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не є тимчасово вилученим, а розгляд справи без повідомлення власника є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищезазначеного клопотання слідчого без повідомлення власника майна про дату, час та місце судового засідання.
Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
25.07.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 274,6 кв.м., на праві приватної власності належить дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до актового запису про шлюб № 72 ОСОБА_7 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 з 02 лютого 1980 року.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України однією із підстав накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а отже в органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави для його застосування.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, оскільки також слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати завданням досудового розслідування, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в цьому випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, можливості подальшої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що подане слідчим клопотання стосується арешту майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, одним із яких є підозрюваний у кримінальному провадженні, тому положення ч. 2 ст. 64-2 КПК України щодо наділення правом звернення із клопотанням про арешт майна третьої особи лише прокурора, у цьому випадку не застосовуються.
Крім того, слід зазначити, що сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не створює обов'язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. У межах кримінального провадження питання, пов'язані з правами на частку майна вказаних осіб, мають вирішуватись судом при постановленні вироку.
Керуючись статтями 2, 170-173, 309, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене прокурором другого відділу процесуального управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025 - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22025000000000470 від 14.04.2025, а саме на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1