Справа № 760/12905/24
13 серпня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024100090000172 від 16 січня 2024 р. по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без реєстрації на території України, що тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: 26 травня 2025 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років за ч. 4 ст. 186 КК України
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України та кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 Кримінального Кодексу України, в силу ст. 89 Кримінального Кодексу України раніше не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України та кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Виходячи із змісту обвинувального акту, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09.01.2024, приблизно о 22.00 годині, помітивши на проспекту Відрадному у м. Києві раніше невідомого йому ОСОБА_6 , який в цей час рухався по надземному переходу, і у якого при собі була барсетка з особистими речами, вступив в злочинну змову направлену на таємне викрадення чужого майна, вчиненого групою осіб, в умовах воєнного стану, розділивши між собою злочинні ролі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужим майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, згідно відведеної йому ролі, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 та попросив останнього придбати йому спиртне, на що останній погодився. Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 зайшли до магазину «Фора», що по проспекту Відрадному, 14/45 в м. Києві, де ОСОБА_6 повідомив останнього, що йому потрібно зняти кошти для здійснення покупки в банкоматі, розташованому при вході в приміщення вищевказаного магазину. В той час, коли ОСОБА_6 перебував біля банкомату та здійснював зняття коштів сумі 1000 гривень, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 не звертає на нього уваги, знаходячись поряд, підгледів пін-код до вищевказаної картки, після чого обоє направилися до магазину, де придбали спиртне та мінеральну солодку воду. В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , вийшовши з приміщення магазину «Фора», направилися до ділянки місцевості, що розташована неподалік від вищевказаного магазину, де спільно розпили пляшку горілки, ємкістю 0,25 л, після чого ОСОБА_4 покинув ОСОБА_6 , де той і залишився.
В подальшому, 10.01.2024, приблизно о 08.00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, згідно відведеної йому ролі, підійшов до ділянки, що розташована неподалік магазину «Фора», що по проспекту Відрадному, 14/45 в м. Києві, де ОСОБА_4 покинув ОСОБА_6 , і який ще продовжував там знаходитися, оскільки не міг самостійно пересуватися через стан сп'яніння та запропонував ОСОБА_6 допомогу, щоб піднятися. В цей час ОСОБА_4 , згідно відведеної йому ролі, знаходився неподалік та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі необхідності попередити ОСОБА_5 про небезпеку.
ОСОБА_6 погодився на прохання ОСОБА_5 , на що, останній скориставшись безпорадним станом ОСОБА_6 , непомітно для останнього, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , викрав з його плеча майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: барсетку, вартістю 200 гривень, в якій знаходилися документи на ім'я ОСОБА_6 , які матеріальної цінності для останнього не представляють, в якій знаходилися: гроші в сумі 500 гривень та банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності не представляє, тим самим таємно, в умовах воєнного стану, повторно викравши чуже майно, після чого з місця вчинення злочину зник.
Таємно викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном в подальшому на свій власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 700 гривень.
Крім того, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4 ,10.01.2024, приблизно о 08:00 годин, перебуваючи неподалік магазину «Фора» за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 14/45, в ході таємного викрадення барсетки чорного кольору з однією ручкою через плече, що належить потерпілому ОСОБА_6 , вирішили перевірити її вміст. Далі, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи мету особистої наживи та особистого матеріального збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 , оглянувши вміст сумки, виявив у її середині банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка видана на ім'я потерпілого ОСОБА_6 та являється офіційним документом. ОСОБА_5 , знаючи достовірно, що ОСОБА_4 знає пін-код від вказаної банківської картки, вирішив викрасти її, з метою подальшого незаконного використання для особистого збагачення за рахунок чужих грошових коштів, які належать потерпілому ОСОБА_6 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на викрадення офіційного документу, діючи з корисливих мотивів з метою подальшого зняття грошових коштів та проведення банківських операцій із картковим рахунком, ОСОБА_5 діючи у групі з ОСОБА_4 , викрали банківську картку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належать та видана на ім'я потерпілого ОСОБА_6 , та утримуючи її при собі, із місця вчинення кримінального проступку зник з метою її подальшого використання.
Відповідно до ст. 1 Закону від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію», підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому один із видів доступу до банківських рахунків це спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які є емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банку) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.
Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10.01.2024, приблизно о 08:45 годин, перебуваючи неподалік магазину «Фора» за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 14/45, після викрадення офіційного документу, а саме банківської картки «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить та видана на ім'я потерпілого ОСОБА_6 , будучи впевненим, що ОСОБА_4 , знає пін-код від банківської картки, вступили в злочинну змову з метою зняття грошових коштів з карткового рахунку.
Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направились до банкомату, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 10, де ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадену у ОСОБА_6 барсетку з її вмістом, дістав банківську картку банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 та передав її ОСОБА_4 . Останній, підтримуючи злочинний умисел, на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, знаючи пін-код до банківської картки банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , здійснив 10.01.2024 о 08:46 годин зняття коштів в сумі 1000 гривень, які відразу поклав до кишені одягу, в який був одягнений. При цьому ОСОБА_5 весь час знаходились поряд з ОСОБА_4 і продовжував утримувати барсетку з її вмістом.
В подальшому, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 , продовжуючи знаходитися біля банкомату, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 10 в м. Києві, 10.01.2024 приблизно о 08:47 годин знову здійснив зняття коштів з банківської картки банку «ПриватБанк» НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , в сумі 500 гривень та в подальшому ще 550 гривень, які відразу ж поклав до кишені одягу, в який був одягнений, після чого повернув банківську картку, яка належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , який свою чергу помістив її до барсетки, яка належить ОСОБА_6 і яку він весь час утримував при собі.
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 майнової школи на загальну суму 2050 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 186 Кримінального Кодексу України, 12.04.2024 приблизно о 12 годин 00 хвилин, перебуваючи біля колишнього пам'ятника Власу Чубарю, який знаходиться на перехресті проспекту Відрадного та вулиці Героїв Севастополя у місті Києві поблизу будинку № 69/1 по проспекту Відрадному у місті Києві помітив раніше незнайому йому громадянку ОСОБА_8 , яка сиділа на лавочці та розмовляла по мобільному телефону, на шиї у якої знаходився золотий ланцюжок. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_8 в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою наживи та власного матеріального збагачення за рахунок чужого майна, підійшовши до потерпілої ОСОБА_8 спереду та своєю правою рукою, несподівано для останньої, схопив золотий ланцюжок та, шляхом ривка, зірвав його з шиї потерпілої, тим самим відкрито викравши його.
Після чого ОСОБА_4 , повторно відкрито викравши вказане вище чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 6000 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив всі обставини, зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що, дійсно він вчинив всі інкриміновані йому правопорушення, в чому щиро розкаюється та після відбуття покарання буде виправлятися.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині також визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив всі обставини, зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що, дійсно він вчинив всі інкриміновані йому правопорушення, в чому щиро розкаюється та буде виправлятися.
Обвинувачені зазначили, що оскільки вартість таємно викраденого майна менше ніж 3028 грн., то провадження в цій частині підлягає закриттю в зв'язку з декриміналізацією, проти чого вони не заперечують. Вказали, що додати їм більше нічого.
Показання обвинувачених відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наданими прокурором доказами і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, враховуючи те, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зі змісту ч. 8 ст. 284 КПК України слідує, що суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
У зв'язку із чим, інкриміноване особі у межах кримінального провадження викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та ті обставини, що відбулась часткова декриміналізація вчиненого обвинуваченим діяння на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024 р., та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження, суд доходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Надані прокурором докази за 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 186 КК України суд вважає належними і допустимими, а вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм правопорушень доведеною.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України.
Під час судового розгляду також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.
Суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення про необхідність додаткової кваліфікації діянь обвинувачених, що здійснена за ч. 1 ст. 357 КК України, ще й за ч. 2 ст. 28 КК України. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України обставина «вчинення правопорушення групою осіб за попередньою змовою» є обставиною, що обтяжує покарання, а тому згідно вимог ст. 65 КК України враховується при його призначенні. Даної кваліфікаційної ознаки санкцією ч. 1 ст. 357 КК України також не передбачено. Враховуючи те, кримінальне законодавство не передбачає необхідності додаткової кваліфікації діянь за ст. 28 КК України, дана кваліфікація є зайвою та призводить до порушення прав обвинувачених, а тому її необхідно виключити.
При призначенні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, який раніше судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, групою осіб за попередньою змовою.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 є раніше судимою особою, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та належних висновків для своєї поведінки не зробив та знов вчинив корисливий злочин, а також кримінальний проступок за попередньою змовою групою осіб, з урахуванням зазначених обставин провадження, віку, стану здоров'я, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов до висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки обвинувачений представляє суспільну небезпеку для оточуючих.
При призначенні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає вчинення правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, з урахуванням зазначених обставин провадження, віку, стану здоров'я, відношення обвинуваченого до вчиненого, а також відсутність постійного заробітку у обвинуваченого, суд дійшов до висновку про можливість його перевиховання та виправлення за умови призначення йому покарання у виді пробаційного нагляду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Доля речових доказів вирішується відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 100, 122-124, 284, 314, 315, 349, 373, 374, Кримінального процесуального кодексу України та на підставі ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді трьох років пробаційного нагляду.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за цим вироком у виді семи років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 р. та покарання, призначеного цим вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді семи років та дев'яти місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 за даним вироком рахувати з моменту набрання ним законної сили, зарахувавши на підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбуття покарання за даним вироком покарання, відбуте частково за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2025, починаючи з 13 січня 2025 р.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України в зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді двох років пробаційного нагляду.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України в зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази:
1) Шкіряний пасок коричневого кольору, папірці, запальничка червоного кольору та інші особисті речі, які поміщено до спец пакету № Р8Р3222897 - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
2) CD-диск зі відеозаписом з камер спостереження, що розташовані по вул. Знам'янська 1/4 у м. Києві - залишити зберігати в матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1