Справа №:755/14442/25
Провадження №: 1-кп/755/1456/25
"06" серпня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Яготин Київської обл., освіта середня, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Києва, освіта середня, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисників адвокатів ОСОБА_8
ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
01 серпня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України (справа № 755/14442/25, провадження № 1-кп/755/1456/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2025 року визначено головуючого - суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та того ж дня передано матеріали провадження.
Ухвалою від 01 серпня 2025 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані статтями 314-316 КПК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим статтею 291 КПК України, справу розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді та здійснити судовий виклик обвинувачених та потерпілого до суду для допиту.
Крім того, звернувся до суду з письмовим клопотанням про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (окремо щодо кожного), оскільки вважає, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, за вчинення якого передбачене покарання до п?ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, на теперішній час ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, є наявними, будь-які дані про їх зменшення відсутні, обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу під час досудового розслідування на даний час не відпали та продовжують існувати.
Потерпілий ОСОБА_10 та його представник - адвокат ОСОБА_6 не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду. Разом з тим, заперечували щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтримали клопотання сторони захисту про обрання останнім запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки завдану потерпілому шкоду було відшкодовано, жодних претензій до них він не має.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Зокрема, захисник подав суду письмові заперечення на клопотання прокурора, в яких зазначив, що на даний час, ризики, зазначені прокурором у клопотанні, відсутні. На думку захисту, згідно представлених прокурором доказів існуючих, на його думку ризиків, суду не варто звертати увагу на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки сам обвинувачений не заперечує обставини вчиненого ним даного кримінального правопорушення. Сам потерпілий письмово заявив, що спричинена йому моральна та матеріальна шкода повністю відшкодована, тому він порушує клопотання перед судом про пом?якшення міри запобіжного заходу ОСОБА_3 . Посилання прокурора на ті обставини, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового слідства та суду є повністю безпідставні, оскільки обвинувачений сам з?явився до органів досудового слідства, де був затриманий працівниками поліції та йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. До того часу, як ОСОБА_3 добровільно з?явився до органів досудового слідства, у нього були час та можливість вплинути на потерпілого та свідків, з метою забезпечити собі алібі, але жодних з цих дій ним вчинено не було. Всі перераховані вище захистом обставини повною мірою надають підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_3 можливо застосувати запобіжний захід не пов?язаний із позбавленням волі, а тому захисник просив суд обрати стосовно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували. Захисник обвинуваченого звернулась до суду з письмовим клопотанням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обгрунтоване тим, що за цей час ризики змінились, оскільки досудове розслідування закінчилось і справа з обвинувальним актом та реєстром була направлена до суду. Крім того, обвинувачений повністю відшкодував збитки потерпілому. 17 липня 2025 року потерпілому ОСОБА_10 обвинуваченим ОСОБА_4 було відшкодовано збитки завдані в кримінальному правопорушенні в розмірі 125520 гривень, у зв?язку із чим потерпілий не має будь-яких претензій матеріального, морального, фінансового характеру. Також потерпілий ОСОБА_10 не заперечує проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою. Враховуючи викладене, на думку захисника, на даний час змінились ризики, які пов?язані з втечею обвинуваченого або вчинення нового кримінального правопорушення, та впливу на потерпілого.
З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснюється спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до статті 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
З метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Вислухавши учасників судового провадження по викладених у статтях 314-315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання прокурора та сторони захисту, обговоривши їх у підготовчому судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.
1. Щодо призначення справи до судового розгляду, складу суду та складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Кримінальне провадження № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року підсудне Дніпровському районному суду міста Києва.
Обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених пунктами 5-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.
Суд також не вбачає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції колегією суддів» від 21 липня 2020 року № 817-IX, який набув чинності 13 серпня 2020 року, внесено зміни до частини другої статті 31 КПК України з яких вбачається, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
На виконання вимог вказаних положень КПК України, оскільки інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, в даному підготовчому засіданні судом роз'яснено обвинуваченим їх право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів
Клопотань про колегіальний розгляд справи не надходило.
Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово.
Відповідно до частини другої статті 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:
1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;
2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, підстави для здійснення розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні відсутні.
Судом вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілий та його представник, обвинувачені та їх захисники.
2. Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
З реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року та клопотань прокурора вбачається, що відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було обрано запобіжні заходи (окремо щодо кожного) у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якиих закінчується 8 серпня та 11 серпня 2025 року відповідно.
При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, раніше не судимі, не одружені, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за різними адресами, офіційно не працевлаштовані.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Крім того, при вирішенні даного питання судом враховано думку потерпілого, разом з цим, вона не є вирішальною, враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у них постійного місця проживання та реєстрації, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні хвороби, які унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 серпня 2020 року № 2724/5, серед іншого, здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров'я узятих під варту осіб - є основним завданням ЦОЗ ДКВС України, у структурі якого діють відокремлені структурні підрозділи - філії, до складу яких входять медичні частини, лікарняні заклади та фельдшерські пункти.
Організація надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги узятим під варту особам, вивчення, оцінка і прогнозування показників їх стану здоров'я, взаємодія в межах компетенції з іншими закладами охорони здоров'я, а також органами і установами ДКВС України - є, серед іншого, функціями ЦОЗ ДКВС України.
ЦОЗ ДКВС України належить до сфери управління Міністерства юстиції України, його діяльність спрямовується і координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов'язків.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та обрати останнім запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи викладене, клопотання сторони захисту про застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину пов?язаного із застосуванням насильства, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27, 128, 176-178, 181-183, 314-315, 369-376 КПК України, суд,-
призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Пластова, буд. 3, о 14-30 годині 15 серпня 2025 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілий та його представник, обвинувачені та їх захисники.
Здійснити судовий виклик потерпілого та обвинувачених до суду для допиту.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 04 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.
Виконання ухвали, в частині застосування запобіжного заходу, доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 16-30 годині 11 серпня 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
В іншій частині ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, винесене за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1