Справа № 752/8456/25
Провадження № 2/752/5593/25
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 липня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Солодовник Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
у квітні 2025 року позивач ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26.06.2024 року між кредитором ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 26.06.2024-100002122, відповідно до умов якого відповідачем отримано кредит у розмірі 8 000,00 грн, строком на 70 днів зі сплатою процентів в порядку та розмірах, визначених у договорі, які перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на дату звернення позивача до суду відповідач має заборгованість в розмірі в сумі 17 007,82 грн, з яких: тіло кредиту - 7 772,10 грн, сума процентів - 5 875,72 грн, неустойка - 3 360,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також суму судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 40-41). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.
У судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.
Позивач ТОВ «Споживчий Центр» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 1-8).
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останнього, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 26.06.2024 року між кредитором ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 26.06.2024-100002122. Відповідно до умов договору отримано кредит у розмірі 8 000,00 грн, строком на 70 днів зі сплатою процентів 1,35 % за один день. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-4387 (а.с. 20-31).
Вказаний договір відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором Е724.
Факт видачі 26.06.2024 року ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 26.06.2024-100002122 від 26.06.2024 року підтверджується повідомленням вих. № 56-1803 від 18.03.2025 року про укладення договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року між ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» та ТОВ «Споживчий Центр». Номер картки НОМЕР_2 . Номер транзакції в системі iPay.ua - 436230620 (а.с. 13).
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 26.06.2024-100002122 від 26.06.2024 року, за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в сумі 17 007,82 грн, з яких: основний борг - 7 772,10 грн, проценти - 5 875,72 грн, неустойка - 3 360,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 26.06.2024 року по 03.09.2024 року (а.с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи із положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором кредиту заборгованість не погашена.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов'язанням.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 7 772,10 грн по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межах строку дії кредитного договору та становлять суму 5 875,72 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Пунктом 13 кредитного договору визначено сплату неустойки в розмірі 80,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3 360,00 грн.
Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3 360,00 грн не підлягає задоволенню.
Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 13 647,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 772,10 грн, та несплачені проценти - 5 875,72 грн.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (80,24%).
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір в сумі 1 943,73 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 527, 530, 536, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код в ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 26.06.2024-100002122 від 26.06.2024 року у розмірі 13 647 (тринадцять тисяч шістсот сорок сім) гривень 82 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код в ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в розмірі 1 943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три гривні) 73 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк