Справа № 752/8402/25
Провадження №: 1-кс/752/3900/25
10 червня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, подане в межах кримінального провадження № 12024100000000759 від 25.06.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
встановив:
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання про арешт майна, яке обґрунтоване тим, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000759 від 25.06.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, яка має ознаки організованості, не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" № 60/95-ВР від 15.02.1995, а також наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.08.2000 за № 512/4733, розробили злочинний план незаконного виготовлення та подальшого зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту на території міста Києва психотропної речовини, обіг якого обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, а також наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс.
Так, на підставі постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину, а також комплексу слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні проведено 7 оперативних закупок за результатом яких особи, які залучені до конфіденційного співробітництва добровільно надали працівникам поліції для огляду та вилучення речовини, які з їх слів являлись психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах.
Також проведено: 2 обстеження публічно недоступних місць у ході яких відібрано зразки для порівняльного дослідження, а також 1 накладення арешту на кореспонденцію, під час якого проведено огляд та виїмку, за результатами якого відібрано зразки невстановлених речовин.
Проведеними експертними дослідженнями встановлено, що надані для дослідження вилучені у ході вищезазначених дій речовини являються: психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, а також наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс.
30.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, слідчим СУ ГУНП у м. Києві проведено обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно, що має значення речового доказу у кримінальному провадженні, а саме: - грошові кошти у сумі 31 000 грн.; - грошові кошти в сумі 974 долари США; - грошові кошти в сумі 195 Євро; - мобільний телефон «iPhone 14 Pro», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у якому міститься сім-катка оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 ; - тримач для сім-карти № НОМЕР_4 ; - тримач для сім-карти № НОМЕР_5 .
В ході обшуку органом досудового розслідування прийнято рішення про необхідність у вилучені вказаного майна для забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, а також з'ясування об'єктивної істини по справі, в результаті чого вони були вилучені. Вказані речі та сліди будуть використані під час проведення експертиз допитів свідків та інших слідчих та процесуальних діях.
30.04.2025 вищевказані виявлені та вилучені речі, документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.
З метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, з'ясування об'єктивної істини по справі, а також проведення оглядів, призначення та проведення ряду криміналістичних експертиз за вилученими в ході обшуку речами та предметами, що вже визнані речовими доказами, а також допитів свідків та проведення інших слідчих та процесуальних дій, орган досудового розслідування та процесуальний керівник вважають за необхідне накласти арешт на вищевказані речові докази.
Прокурор клопотання підтримав.
Адвокат ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання. Вказувала, що у клопотанні не надано інформацію, підтвердження та не аргументовано суду, що вилучені предмети можуть бути речовими доказами, які зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Щодо грошових коштів то вказувала, що вони отримані законним шляхом, твердження про те, що у ОСОБА_5 відсутнє постійне джерело доходу не відповідає дійсності. ОСОБА_5 працював на посаді контролера у ПАТ НВЦ «Борщагівський ХВЗ» у період з 11.10.2011 по 17.11.2024, він проживає із дружиною, яка є ФОП та має постійне джерело доходу.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000759 від 25.06.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
В рамках вказаного провадження 30.04.2025 проведено обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено наступне майно, а саме: - грошові кошти у сумі 31 000 грн.; - грошові кошти в сумі 974 долари США; - грошові кошти в сумі 195 Євро; - мобільний телефон «iPhone 14 Pro», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у якому міститься сім-катка оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 ; - тримач для сім-карти № НОМЕР_4 ; - тримач для сім-карти № НОМЕР_5 , яке визнано речовим доказом.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, що вилучений мобільний телефон із сім-карткою, тримачі для сім-карток містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, вказане майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, оскільки завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого орган досудового розслідування звернувся із клопотанням.
Разом із тим вимога клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти: 31000 гривень, 974 долари СШ та 196 Євро, які вилучено 30.04.2025 під час проведення обшуку задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Із наданих адвокатом документів вбачається, що вилучені під час обшуку грошові кошти мають законне походження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Разом з тим, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину та наявність обґрунтованої підозри, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб (п. 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на слідчого та/або прокурора.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність з боку прокурора, використання грошових коштів як доказу у кримінальному провадженні, оскільки останнім не надано доказів, що дане майно є предметом кримінального правопорушення та має відношення до розслідуваного злочину, на противагу чому представником власника майна надані докази правомірності походження грошових коштів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність з боку прокурора у необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових, оскільки даний захід є неспівмірним із засобами і метою яку прагне досягти сторона обвинувачення, а відтак відсутні підстави вважати, що існує правова підстава для арешту грошових коштів.
Більше того, за відсутності правових підстав для арешту, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження неодмінно призведе до безпідставного обтяження.
Слід врахувати, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку 30.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон «iPhone 14 Pro», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у якому міститься сім-катка оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 ;
- тримач для сім-карти № НОМЕР_4 ;
- тримач для сім-карти № НОМЕР_5 .
В іншій часині клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1