Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7229/25
Номер провадження 1-кс/711/1781/25
07 серпня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000459 від 27.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з повною вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, розлученого, не працюючого, раніше несудимого (в силу ст. 89 КК України), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, -
Старший слідчий ВРЗЗКС СУГУ НП в Черкаській області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000459 від 27.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 К.К України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом та за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , маючи умисел на незаконне вирощування рослин конопель, з метою подальшого збуту, усвідомлюючи протиправність своїх умисних дій, у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», якими встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні та заборонена діяльність фізичних осіб з використання рослин конопель, а також відповідно до Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою подальшого збуту здійснили вирощування рослин конопель, в невстановленій кількості, але не менше ніж 2 573 рослин на заздалегідь підготовленій земельній ділянці за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , діючи разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, у невстановлений в ході досудового розслідування час на земельній ділянці за кадастровим 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області, у невстановлений період часу, але не пізніше ніж 04.06.2025 висадили у відкритий ґрунт рослини конопель у невстановленій кількості, але не менше ніж 2 573 рослин конопель.
В подальшому, ОСОБА_5 , діючи спільно та за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розуміючи, що для повноцінного дозрівання рослин конопель та можливості подальшого їх збору, необхідний відповідний догляд за ними, діючи відповідно до домовленостей групи осіб, у період часу з 04.06.2025 до 05.08.2025, більш точний час на даний час досудовим розслідуванням не встановлено, з метою подальшого збуту здійснював вирощування рослин конопель та вживав заходів щодо їх росту, шляхом поливу, підживлення, прорідження, з метою доведення їх до стадії дозрівання на земельній ділянці за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області.
Так, 25.07.2025, у період часу з 22 годин 13 хвилин по 22 годину 46 хвилин, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді негласного отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження, працівниками правоохоронних органів на земельній ділянці за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаської області, з ґрунту відібрано зразки рослин в кількості 15 рослин, які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/11068-НЗПРАП від 29.07.2025 є рослинами роду коноплі (Cannabis L.), які містять психотропну речовину, та в подальшому 05.08.2025 в період часу з 10 години 24 хвилини по 16 годину 43 хвилини, у ході проведення обшуку зазначеної земельної ділянки за кадастровим 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області виявлено та вилучено з ґрунту насадження рослин зовні схожих на рослини роду коноплі, в загальній кількості 2 558 рослин, які вирощувались на зазначеній земельній ділянці за попередньою змовою ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою подальшого збуту.
05 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.
06 серпня 2025 року на підставі зібраних доказів ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України - незаконне вирощування конопель, у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинене за попередньою змовою групою осіб з метою збуту.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, а саме: даними протоколу № 1931/69/17-2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді спостереження за місцем, а саме земельною ділянкою за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області; даними протоколу № 1977/69/14-2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження; даними висновку експерта №СЕ-19/124-25/11068-НЗПРАП від 29.07.2025, даними протоколу обшуку земельної ділянки за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області від 05.08.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу за ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, зокрема у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, а тому враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні суворість покарання, що може бути призначене підозрюваному, має значення для оцінки ризику його переховування.
До того ж, на цей час, в ході досудового розслідування не встановлено та не допитано всіх свідків, яким відомі обставини вчинення злочину, зокрема і осіб, у яких останній здійснював придбання добрив для удобрення висаджених рослин конопель, у зв'язку з чим ОСОБА_5 перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно, до зібраних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що незаконна діяльність ОСОБА_5 носила системний характер та свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що діяльність, пов'язана з незаконним вирощуванням конопель є джерелом його доходу, оскільки останній не є працевлаштованим та не має офіційного джерела доходу, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, ініціатор клопотання вважала за необхідне врахувати у даному випадку те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема 01.10.2020 засуджений Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання звільнений із іспитовим строком на 2 роки (04.05.2023 знятий з обліку в зв'язку із закінченням іспитового строку), при цьому останній належних висновків для себе не зробив, продовжує вчиняти злочини у цій же сфері. Вказане свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та можливість продовження злочинної діяльності в разі не застосування запобіжного заходу.
Виходячи з усього вище перерахованого, слідчий приходить до висновку, що жоден із м'якших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, шляхом незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти правопорушення у якому підозрюється, виникла необхідність у обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Вказані вище обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Особиста порука також не може бути застосована до обвинуваченого, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за обвинуваченого.
Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованих злочинів та усвідомлення підозрюваним ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, відсутність постійного джерела доходу, свідчать про ризик того, що підозрюваним буде переховуватись суду та може продовжувати злочинну діяльність.
У разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий вважає за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Саме такий розмір застави на думку органу слідства та прокуратури буде достатнім стимулюючим засобом, щоб унеможливити у подальшому підозрюваним ОСОБА_5 будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Разом з тим, слідчий просить покласти на ОСОБА_5 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні доведених до його відома;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі вищевикладеного, ініціатор клопотання вважає за необхідне застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_5 виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а тому слідчий за погодженням з прокурором звернулась до слідчого судді з даним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, що підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами, в тому числі, протоколами НСРД. Також прокурор зазначив, що підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема просив суд врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків -експертів у даному кримінальному провадженні та чинити на них тиск з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, підозрюваний може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з якими він систематично та тісно спілкувався, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, а тому, перебуваючи на волі, він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину. Прокурор просив враховувати той факт, що підозрюваний не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, інкриміноване йому в провину кримінальне правопорушення мало систематичний характер, що підтверджується протоколами за результатами проведення НСРД, що може свідчити про те, що діяльність, пов'язана з незаконним обігом наркотичних засобів є джерелом його доходу, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері. Крім того, прокурор просив врахувати, шо ОСОБА_5 раніше був засуджений за злочини, вчинені у даній сфері, і хоча судимість погашена у встановленому законом порядку, однак дані факти свідчать про небажання ОСОБА_5 дотримуватись правослухняної поведінки та схильність до вчинення кримінально-протиправних дій. Сторона обвинувачення вважає, що саме тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, просив призначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на його думку, саме такий розмір забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Саме такий розмір застави може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідчий ОСОБА_4 додатково вказала, що вчинене кримінальне правопорушення, яке інкриміновано в провину ОСОБА_5 , мало систематичний характер. В ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій було зафіксовано неодноразове відвідування підозрюваним та іншими підозрюваними земельних ділянок з метою оброблення рослин роду конопель. В ході проведення обшуку на такій земельній ділянці було вилучено більше 2500 рослин роду конопель, що вказує на їх вирощування саме з метою збуту.
Підозрюваний ОСОБА_5 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати покази.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема зазначав, що на його переконання в органу досудового розслідування були відсутні підстави для затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України. Пред'явлена його підзахисному підозра необґрунтована, оскільки за місцем його проживання органом досудового розслідування не було вилучено жодних заборонених речовин, а інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України, що виключає мету збуту. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження зазначених у клопотанні ризиків. Його підзахисний має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків. Його підзахисний не має наміру переховуватись чи вчиняти інші дій, що можуть зашкодити досудовому розслідуванню. Зауважував, що прокурором не надано доказів, що у даному кримінальному провадженні будь-якою особою набуто статусу свідка, тому на даний час відсутній ризик можливого впливу на свідків його підзахисним. Також вказував, що ОСОБА_5 в силу ст. 89 КК України несудимий, тому судимості, які зняті у встановленому законом порядку, не є доказом його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення. На його переконання, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати особисте зобов'язання, а в разі, якщо суд прийде до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді мінімального розміру застави. Оскільки розмір застави зазначений у клопотанні є непомірним для підозрюваного.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи свого колеги, додатково вказавши, що клопотання сторони обвинувачення є необґрунтованим з огляду на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри та недоведеністю зазначених у клопотанні ризиків. Його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, оскільки має постійне місце проживання та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина. На його думку, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Також, слідчому судді надано письмові заперечення захисника підозрюваного - адвокат ОСОБА_13 , в якому захисник просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно остання запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання..
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, який є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
05.08.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 06.08.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України - незаконне вирощування конопель, у кількості п'ятдесят і більше рослин, вчинене за попередньою змовою групою осіб з метою збуту.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколу № 1931/69/17-2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді спостереження за місцем, а саме земельною ділянкою за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області; даними протоколу № 1977/69/14-2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження; даними висновку експерта №СЕ-19/124-25/11068-НЗПРАП від 29.07.2025, даними протоколу обшуку земельної ділянки за кадастровим номером 7125484500:01:002:1887, яка розташована в адміністративних межах с. Рублівка Черкаського району Черкаської області від 05.08.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.
При цьому, слідчий суддя вважає, що твердження сторони захисту про необґрунтованість оголошеної підозри останньому є передчасними та потребують їх детальної перевірки в ході подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинений ОСОБА_5 інкримінований йому в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання тьа на його утриманні перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.
Також слідчий суддя вважає, що існує ризик впливу підозрюваного на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з якими він особисто знайомий та має постійний зв'язок, що вбачається з протоколів за результатами НСРД. Отже, наведене свідчить про те, що підозрюваний може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань та уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за умисний, тяжкий злочин, однак в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, проте знову підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, який вчинений з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, крім того, останній не працевлаштований та не вживає заходів для пошуку роботи чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу, не має заробітку та постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень чи вчинення іншого, та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
В той же час, слідчий суддя не приймає доводи прокурора щодо існування ризику впливу підозрюваним на свідків, зважаючи, що на час розгляду даного клопотання жодну особу не було допитано в якості свідка в даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу підозрюваним на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного (вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний не працевлаштований та не вживає заходів для пошуку працевлаштування чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу), немає постійного джерела доходу, не є особою з інвалідністю, на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за рахунок якого міг отримувати дохід від збуту наркотичних засобів.
При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованого органом досудового розслідування злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, особливості події кримінального правопорушення, вбачається, що особисте зобов'язання, про яке клопотала сторона захисту, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Посилання сторони захисту про незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що під час проведення обшуку за місцем проживання останнього жодних заборонених до обігу речей виявлено не було на думку слідчого судді не свідчить про відсутність законних підстав для затримання та тримання під вартою підозрюваного, оскільки загальний порядок речей у кримінальному провадженні, вже існуюча доказова інформація за результатами проведених негласних слідчих розшукових дій свідчили про існування розумних підозр у відношенні ОСОБА_5 про вчинення ним кримінального правопорушення.
Також, доводи сторони захисту щодо недотримання положень ст. 208 КПК України, не впливають на висновки слідчого судді щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обґрунтовану підозру і наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема, тих, що характеризують особу останнього, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного (наявність трьох неповнолітніх дітей), а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є занадто завищеним та непомірним для підозрюваного.
Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув'язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 05.08.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.08.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 03.10.2025 включно.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000459 від 27.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України - задовільнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 03.10.2025 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 05.08.2025.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12025250000000459, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;
- не відлучатися із м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з підозрюваними ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.10.2025 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 03.10.2025 включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захисникам, слідчому, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1