Справа №701/274/25
Номер провадження2/701/226/25
13 серпня 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - І.Д.Калієвський
за участю секретаря - Г.І.Байдужої
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу,
Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу.
На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка проживала в с. Молодецьке Уманського району (Маньківська ОТГ). Після смерті ОСОБА_4 , 28.05.2024 було відкрито спадкову справу №72497917. Особи, які подали заяву на прийняття спадщини, є: - дочка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від себе особисто та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ; - син ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; - чоловік ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . У 2019 році за спільні кошти ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , було придбано автомобіль Toyota Rav4, 2014 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_2 , д.н.з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 - далі Автомобіль, який було зареєстровано 05.01.2019 на ОСОБА_2 у ТСЦ № 7142. В подальшому, після смерті ОСОБА_4 , між відповідачами 21.08.2024 укладено договір купівлі - продажу автомобіля №3242/2024/4836583, відповідно до якого ОСОБА_2 , продав ОСОБА_3 , автомобіль Toyota Rav4, 2014 року випуску. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна). За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України). Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. У частині першій статті 1226 ЦК України зазначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Відповідно до положень частин першої, другої статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з частиною другою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. За загальним правилом частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Наведена норма за аналогією закону підлягає застосуванню і до визначення розміру частки у майні, що є у спільній сумісній власності, без його поділу. Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об'єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об'єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду при розгляді справи 463/1760/19. Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Беручи до уваги, що позивачу належить до спадкування 1/3 майна у спадщині, що відкрилась після смерті його матері, відтак йому належить 1/6 спірного автомобіля, тобто автомобіль є спільною частковою власністю. Верховний Суд при розгляді справи №442/7505/14-ц у постанові від 12.12.2018 виклав наступну правову позицію: аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники, на вчинення правочину. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в зв"язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом до суду.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з"явилися, але згідно письмової заяви просять розгляд справи проводити у їх відсутності та підтримують позоні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у процесуальний спосіб, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило, але його неявка за даних обставин не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у процесуальний спосіб, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило, але її неявка за даних обставин не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі зібраних доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі "мати" зазначено - ОСОБА_7 (а.с.15).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_7 уклала 20.07.2017 р. шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 " (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка проживала в с. Молодецьке Уманського району (Маньківська ОТГ) померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_4 , 28.05.2024 було відкрито спадкову справу №72497917 (а.с.18).
Особи, які подали заяву на прийняття спадщини, є: - дочка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від себе особисто та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ; - син ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; - чоловік ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.19).
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що у 2019 році за спільні кошти ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , було придбано автомобіль "Toyota Rav 4", 2014 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_2 , д.н.з НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 у ТСЦ № 7142.
Згідно листа ТСЦ МВС №7142 від 14.02.2025 р. вбачається, що дійсно 05.01.2019 р. даний транспортни засіб було зареєстровано на ОСОБА_2 , а 21.08.2024 р. даний автомобіль було перереєстровано на гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу укладеного у ТСЦ №3242, д.н.з. не змінювався. (а.с.14).
Відповідно до договору купівлі-продажу 3242/2024/4836583 транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_2 передав у власність гр. ОСОБА_3 автомобіль "Toyota Rav 4", 2014 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_2 (а.с.12).
Відповідно до заяви №2484604467 від 21.08.2024 р. про перереєстрацію транспортного засобу, вбачається, що саме ОСОБА_3 звернулася з даною заявою відповідної форми та зразка до сервісного центру з питання перереєстрації даного транспортного засобу (а.с.11).
Вирішуючи даний спір суд керується наступним.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки .
Ч.1 ст.1267 ЦК України визначає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
У ч. 1 ст. 1226 ЦК України зазначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
За загальним правилом ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Наведена норма за аналогією закону підлягає застосуванню і до визначення розміру частки у майні, що є у спільній сумісній власності, без його поділу.
Тобто, майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об'єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об'єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
П. 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Згідно із ч.1 ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суд, проаналізувавши вищевикладене, погоджується з твердженням представника позивача про те, що позивачу належить до спадкування 1/3 майна у спадщині, що відкрилась після смерті його матері, відтак йому належить 1/6 спірного автомобіля, тобто автомобіль є спільною частковою власністю та те, що договір купівлі-продажу даного транспортного засобу укладено без згоди позивача, як спадкоємця.
Верховний суд при розгляді справи №442/7505/14-ц у постанові від 12.12.2018 виклав наступну правову позицію: аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники, на вчинення правочину.
Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом cвого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов щодо задоволення позовних вимог.
Судові витрати у вигляді судового збору у відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь держави у рівних частинах, оскільки позивач відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду. Загальна сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідачів становить 2422 грн. 40 коп., оскільки судом задоволено немайнову вимогу (визнання договору купівлі-продажу недійсним) та майнову вимогу (визнання права власності на майно), тобто до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп., з відповідача ОСОБА_3 до стягнення на користь держави підлягає судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 203, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 2, 3 16, 203, 317, 355, 356, 370, 1216, 1217, 1223, 1226, 1258, 1261-1265, 1267, 1278 ЦК України, ст.ст. 60, 61 СК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати договір купівлі - продажу транспортного засобу №3242/2024/4836583 від 21.08.2024, а саме: автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , укладений між продавцем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) та покупцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) - недійсним .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_3 ) право власності на 1/6 частину автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя І.Д.Калієвський