Справа № 288/2610/24
Провадження № 2/288/124/25
13 серпня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, що є об'єктом спільної часткової власності,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі- відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі-відповідач-2) про поділ житлового будинку, що є об'єктом спільної часткової власності, в якому з уточненням позовних вимог /а.с. 97-98/ вказує, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.01.2018 року він являється власником 78/100 ідеальної частки житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
За вказаних обставин позивач має право на виділ належної йому частки в житловому будинку.
Маючи намір виділити свою частку з житлового будинку, позивач почав збирати необхідні документи, однак при цьому право власності на іншу частину житлового будинку не зареєстровано за будь-якою особою, що позбавляє позивача можливості укласти з останньою договір про поділ житлового будинку.
Право власності на інші 22/100 частки житлового будинку не зареєстровано, проте господарем двору вказаної частки є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивачу відомо, що ОСОБА_4 помер.
Житловий будинок хоча і зареєстровано на праві спільної часткової власності, зокрема, за позивачем, він фактично розділений на дві окремі блоковані частини з окремими входами до них, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.
Згідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , він розділений на дві окремі квартири, які мають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 та 2-1, 2-2, 2-3, тобто наявна різна нумерація розділених частин будинку. З плану будинку вбачається, що частини будинку з різною нумерацією розділені між собою на квартири та спільного проходу не мають. Саме частина будинку з номерами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4 та господарські будівлі позначені літерами В-сарай з літньою кухнею, Г-гараж, Д- погріб, належать позивачу та знаходяться у його фактичному користуванні.
Отже, житловий будинок лише формально перебуває у спільній частковій власності.
Однак, позивач позбавлений можливості укладати угоду про поділ житлового будинку, так як інша частина будинку не оформлена та право власності на нього не зареєстровано.
Один із співвласників житлового будинку ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно Спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину є його син ОСОБА_3 .
За вказаних обставин до спадкоємця ОСОБА_3 перейшло право успадкувати належну спадкодавцю 22/100 частку вищевказаного житлового будинку.
На підставі вищевикладеного, позивач просить поділити житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , в натурі, виділивши йому блоковану частину житлового будинку в розмірі 78/100 частки, а саме: приміщення номерами: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, з господарськими будівлями позначені літерами В-сарай, Г-гараж, Д-погріб, припинивши право спільної часткової власності на даний житловий будинок.
В судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судові повістки, направлені на зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулись на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до Судових викликів № 288/2610/24/10517/25 від 01 липня 2025 року, № 288/2610/24/11573/25 від 16 липня 2025 року та 288/2610/24/12423/25 від 31 липня 2025 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 повідомлена про судові засідання, які відбудуться 14 липня 2025 року о 09.30 годині, 30 липня 2025 року о 10.00 годині та 13 серпня 2025 року о 10.40 годині.
Згідно до Судових викликів № 288/2610/24/10518/25 від 01 липня 2025 року, № 288/2610/24/11574/25 від 16 липня 2025 року та № 288/2610/24/12422/25 від 31 липня 2025 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 повідомлений про судові засідання, які відбудуться 14 липня 2025 року о 09.30 годині, 30 липня 2025 року о 10.00 годині та 13 серпян 2025 року о 10.40 годині.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12 січня 2018 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області, спадкоємцем за заповітом на майно ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 78/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкова справа № 243/2017. /а.с. 4/
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 12 січня 2018 року Попільнянською державною нотаріальною конторою Житомирської області, актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна та про право власності, а саме: власником 78/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 . /а.с. 5/
Як вбачається з Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 07 лютого 2008 року Бердичівським МБТІ, власником 78/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_6 , власником 22/100 частин вказаного житлового будинку зазначений Рубцов. /а.с. 6-8/
Згідно до Виписки з погосподарської книги № 288 від 12 грудня 2024 року, виданої виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є 1/2 ОСОБА_2 та 1/2 ОСОБА_4 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 в погосподарській книзі № 15 за 2016-2020 роки відкритий на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Власник будинку - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . /а.с. 9/.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 09 грудня 2024 року, власником 78/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , також літня кухня -Б, сарай -В, гараж-Г, погріб-Д, зареєстрований ОСОБА_1 , вид спільної власності: спільна часткова. /а.с. 10/
В порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано Спадкову справу № 30/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , в якій міститься: - свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заява ОСОБА_3 від 30.12.2019 року до нотаріуса Київського міського нотаріального округу про прийняття спадкового майна після смерті батька ОСОБА_4 та видачі йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом; - заповіт від 20.07.2000 року, яким ОСОБА_4 заповів частину квартири в місті Києві ОСОБА_3 ; - заява ОСОБА_7 від 30.12.2029 року до нотаріуса Київського міського нотаріального округу про відмову від належної їй за законом частини спадкового майна після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь сина - ОСОБА_3 ; - заява ОСОБА_3 від 15.07.2020 року до нотаріуса Київського міського нотаріального округу про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,7230 га, яка знаходиться в Житомирській області, Попільнянський район, Паволоцька сільська рада та на 5/12 частин квартири АДРЕСА_2 ; - свідоцтво про право на спадщину на житло від 26.01.1995 року де ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказані власниками в рівних долях на квартира в АДРЕСА_3 ; - свідоцтво про право на спадщину за законом від 16.09.2015 року в якому зазначено, що спадкоємцями майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_7 на 1/4 частку у спадщині та донька ОСОБА_9 на 1/2 частку у спадщині у тому числі з урахуванням 1/4 частки, від якої відмовилась дружина померлого; - свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.07.2020 року, в якому зазначено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 , свідоцтво видане на 5/12 частин квартири АДРЕСА_2 ; - свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.07.2020 року, де вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки майна у спадщині, від якої відмовилась на його користь дружина померлого - ОСОБА_7 , свідоцтво видане на земельну ділянку, площею 1,7230 га, місце розташування: Житомирська область, Попільнянський район, Паволоцька сільська рада. /а.с. 43-86/
Відповідно до Варіанту порядку користування спільною земельною ділянкою, виданого інженером землевпорядником ОСОБА_10 , земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, з якої: ділянка № НОМЕР_2 (Грабенко Валерій Дмитрович) -0,1950 га (78/100); ділянка № НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) - 0,0550 га (22/100/, визначено порядок користування земельною ділянкою для позивача та відповідачів. /а.с. 137/
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить поділити житловий будинок, який належить йому на праві спільної часткової власності, виділивши йому частину будинку, яка перебуває у його користуванні, так як вказана частина є відокремленою та фактично розділена на блоковані частини, а можливість добровільного розподілу будинку між співвласниками відсутня, так як право власності на іншу частину будинку не зареєстровано за будь-якою особою.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до частини першої статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У відповідності до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивач позбавлений можливості добровільно розділити майно з іншими співвласниками спільного майна та виділити у натурі частки із спільного майна, що призвело до не можливості вчинити укладення відповідного правочину в порядку передбаченому статтями 364, 367 ЦК України, а тому позивач має право на звернення до суду за захистом свого права, шляхом виділу у натурі йому частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 152 ЖК України врегульовано, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.
У відповідності до пункту 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).
Виходячи з положень статей 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених в пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» зазначено, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
В пункті 8 Постанови № 7 визначено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13, аналізуючи зміст норм статей 183, 358, 364 Цивільного кодексу України зробила висновок, що виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Позивач має право на виділ в натурі йому частки із майна, співвласником якого він являється, ним надано докази на підтвердження існування технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна в розмірі, що відповідає розміру його частки, так як будинок розділений, а частина позивача є відокремленою і фактично перебуває у його користуванні.
Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки вищезазначеним виділом частки з майна, а саме: житлового будинку, будуть реалізовані відповідні права позивача, як співвласника.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»; статтею 152 ЖК України; статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 392 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку, що є об'єктом спільної часткової власності - задовольнити.
Поділити житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , в натурі, виділивши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , блоковану частину житлового будинку в розмірі 78/100 частки, а саме: приміщення номерами: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, з господарськими будівлями позначені літерами В-сарай, Г-гараж, Д-погріб, припинивши право спільної часткової власності на даний житловий будинок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , сплачений судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , сплачений судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник