Справа №278/3941/25
про залишення заяви без руху
12 серпня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою, -
ОСОБА_1 звернулася із заявою, у якій просить оголосити ОСОБА_3 померлим, датою смерті (загибелі) визнати ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті (загибелі) визнати населений пункт Звірове Покровського району Донецької області, встановити, що його смерть (загибель) настала при виконанні обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Заявниця вказує, що вона проживала в цивільному шлюбі із ОСОБА_3 та під час спільного проживання у них народилась донька ОСОБА_4 .
В обгрунтування мети, з якою вона звернулась до суду, зазначає необхідність реалізації спадкових прав за майном померлого та поновлення провадження у судовій справі №278/1307/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху як таку, що подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177, 294, 307 ЦПК України. При залишенні заяви без руху, суд керується положеннями ч. 9 ст. 10 ЦПК України, оскільки розділом IV ЦПК України прямо не врегульовано дії судді при поданні до суду заяви, яка не відповідає вимогам ЦПК України.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення із зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст.46 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Так, визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об'єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи.
За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина.
Відповідно до статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути усі спадкоємці особи, якщо вони є, чи відповідна територіальна громада, та орган державної реєстрації актів цивільного стану, який є реєстратором рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою, тощо. В заяві також має бути зазначено власником якого саме майна є особа, яка визнається померлою.
Разом з тим, в заяві не зазначено власником якого саме майна є ОСОБА_3 , який визнається померлим. Також, заявниця не залучила до участі у справі в якості заінтересованих осіб усіх його спадкоємців чи відповідну територіальну громаду.
В порушення ч.1 ст. 306 ЦПК України, заявником не додано до заяви доказів в підтвердження родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що є обов'язковою умовою під час розгляду справ у порядку окремого провадження.
Також ОСОБА_1 фактично просить, з одного боку, оголосити ОСОБА_3 померлим, а з іншого встановити факт його смерті в певний час, місця та за певних обставин.
Відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною першою статі 406 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Частиною першою статті 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.
З наведених норм Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України випливає, що заява про оголошення особи померлою може містити лише одну вимогу про оголошення особи померлою, рішення суду за результатами розгляду такої заяви теж може бути лише про оголошення особи померлою (за наявності для цього підстав), а не про встановлення місця смерті (загибелі) особи, та обставин настання смерті (загибелі).
Більше того, смерть (загибель) особи є підставою для встановлення факту смерті особи в певний час, тобто факту, що має юридичне значення (пункт 7 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України), а не для оголошення особи померлою, оголошення особи померлою не є тотожнім встановленню факту смерті (загибелі) особи.
Встановлення факту смерті особи в певний час, тобто факту, що має юридичне значення, здійснюється судом у порядку глави 6 "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розділу IV Цивільного процесуального кодексу України, тоді як оголошення особи померлою здійснюється у порядку глави 4 " Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою" розділу IV Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, беручи до уваги принцип диспозитивності цивільного судочинства, заявнику слід зазначити спосіб захисту та вказати в якому порядку підлягає розгляду її заява на підставі п. 3 ч. 2 ст. 305 ЦПК України чи на підставі п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та надати підтверджуючі докази перебування заявника та ОСОБА_3 у родинних відносинах, а також вирішити питання щодо заінтересованих осіб.
Керуючись ст. 185України, суддя, -
Залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання примірника цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Дубовік