Справа №295/3365/25
Категорія 35
2/295/1921/25
13.08.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Єригіна І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії у розмірі 76364,00 грн. відповідно до частин у праві власності та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.
09.06.2025 року від представника відповідача адвоката Гарбузюк Ольги Вячеславівни, що діє в інтересах ОСОБА_2 подано відзив на позов, згідно якого заперечує проти задоволення позову оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у вказаній квартирі та не користуються вказаними послугами. Окрім того просила застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Від відповідача ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не надходило, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що Квартира АДРЕСА_1 відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №415536190 від 27.02.2025 року належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному.
Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради надавалися послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.06.2014 року по 01.02.2025 року у розмірі 76634,00 грн.
Суть розглянутого спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов'язань з оплати вартості наданих Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.06.2014 року по 01.02.2025 року.
Приймаючи до уваги правову природу спірних правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням норм Цивільного кодексу України, які регламентують правовідносини у сфері надання послуг, а також іншими відповідними нормативно-правовими/підзаконними актами у сфері теплопостачання.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон від 24.06.2004 № 1875-IV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем цих послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 1 ст. 19 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Таким чином, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг було покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону від 24.06.2004 № 1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон від 09.11.2017 № 2189-VIII) також передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відтак, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Матеріали справи свідчать, що відносини між сторонами у спірний період не були врегульовані договором, що в свою чергм не скасовує покладений на споживача обов'язок з щомісячного розрахунку за фактично спожиту теплову енергію незалежно до наявності або відсутності укладеного зі споживачем договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Житомира.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідачами всупереч вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2014 року по 01.02.2025 року у розмірі 97007, 74 грн. обґрунтованими.
Доводи представника відповідача про те, що з 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживаєли та не користувалися послугами за адресою АДРЕСА_2 , суд вважає безпідставними. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі, є співвласниками вказаної квартири, а тому учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а їх відсутність за місцем реєстрації у вказаній квартирі не звільняє їх від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.
Крім того, відповідачі з приводу відсутності такої послуги до позивача не звертались, факт отримання вказаних послуг не спростувавали.
Також слід зазначити, що споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об'єкті нерухомого майна споживача та інших осіб -понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги».)
Сам по собі факт не проживання відповідачів у квартирі, не звільняє їх від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані.
Щодо застосування позовної давності до спірних відносин слід зазначити наступне.
Представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього випливають, позовна давність обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Як зазначалось судом раніше, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, 17.03.2022 року набрав чинності Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пункт 19 викладено у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Внаслідок дії вищевказаних Законів України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину та воєнного стану були продовжені.
За таких обставин, з огляду на зроблену представником відповідача заяву про застосування строку позовної давності, суд заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольняє частково, та стягує з відповідачів заборгованість в межах строку позовної давності, а саме: за період з 02.04.2017 року по 01.02.2025 року у розмірі 63?497,44 грн. відповідно до частини в праві спільної часткової власності.
В іншій частині суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки відповідачі неналежним чином не виконували взяті на себе обов'язки з оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову, а саме: по 836, 31 грн. (76634,00/63497,44*3028,00)/ 3 з кожного відповідно до часток у праві спільної часткової власності.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовнні вимоги Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/3 частину заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 02.04.2017 року по 01.02.2025 року у розмірі 21165,81 грн. та 836, 31 грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №31276 від 28.01.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/3 частину заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 02.04.2017 року по 01.02.2025 року у розмірі 21165,81 грн. та 836, 31 грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №31276 від 28.01.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/3 частину заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 02.04.2017 року по 01.08.2021 року у розмірі 10710,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1/3 частину заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.08.2021 року по 01.02.2025 року у розмірі 10455,24 грн. та 836, 31 грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №31276 від 28.01.2025 року
В решті вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; ідентифікаційний код: 35343771.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Суддя І.М. Єригіна