Справа № 751/5925/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/384/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
13 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції із захисником ОСОБА_7 , з використанням його власних технічних засобів, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2025 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області, громадянину України,з базовою середньою освітою, розлученому, не працюючому, фактично проживаючому по АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимому, продовжений строк тримання під вартою до 08 серпня 2025 року, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину, доведеність та наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшилися та не зникли, а досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено з об'єктивних причин.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання його під вартою скасувати, за результатами апеляційного розгляду ухвалити нове рішення, яким звільнити його з-під варти, застосувавши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалу слідчого судді вважає незаконною, а клопотання слідчого про необхідність продовження строку тримання його під вартою необґрунтованим, з огляду на відсутність доказів щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказівка слідчого на те, що він буде переховуватися від слідства, вчиняти інші злочини, впливати на свідків та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином є лише припущеннями слідчого, які не підтверджуються жодними доказами.
Звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що вбивство було вчинене саме ним, при тому, що він категорично заперечує свою причетність до даного кримінального правопорушення. Отже, оголошена йому підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України є необґрунтованою.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів провадження, слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 травня 2025 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінального провадження № 12025270390000151, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення 10 травня 2025 року був затриманий ОСОБА_6 .
В рамках досудового розслідування 11 травня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
12 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 08 липня 2025 року включно.
Постановою керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 30 червня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025270390000151 від 10.05.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, був продовжений до трьох місяців, тобто до 11.08.2025 включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як безпідставно вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку, з викладенням доказів на доведення кожного з елементів оголошеної та врученої підозри.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Право сторони захисту на оскарження законності оголошення підозри, її обґрунтованості, вмотивованості врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, дотримання чи порушення порядку його вручення, тощо законодавцем закріплено в пункті 16 ч. 3 ст. 42 та пункті 10 частини 1 статті 303 КК України.
На даному етапі досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення доказів достатньо для того, щоб стверджувати про те, що кримінальне правопорушення було вчинене і до його вчинення може бути причетний ОСОБА_6 .
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється в умисному вбивстві ОСОБА_8 , 1947 року народження, якій було завдано неменше двадцяти дев'яти ударів ножем, в результаті яких остання отримала двадцять вісім колото-різаних поранень, з яких чотири в область тулубу спереду, три з них проникаючі з ушкодженням правої легені та двома ушкодженнями печінки, та поранень в ділянці обличчя зліва, в області шиї зліва, тазу ззаду зліва, двох сідниць та стегон по всій поверхні, а також однієї різаної рани в ділянці першого пальця лівої кисті. Внаслідок отриманих множинних колото-різаних поранень із ушкодженнями правої легені та печінки у ОСОБА_8 розвинулась гостра крововтрата, що призвела до смерті.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке, у разі визнання винуватим, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, отже, усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Більш того, цей ризик підтверджується долученим матеріалами, які вказують на те, що будучи призваним для проходження військової служби по мобілізації, ОСОБА_6 30 січня 2025 року самовільно залишив місце розташування підрозділу, в якому проходив військову службу. Ухиляючись від військової служби, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого по відношенню до жінки похилого віку, в якої підозрюваний працював, тобто яка надавала йому можливість заробляти собі на життя.
Колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не перевіряє докази на доведення тих ризиків, які вже були встановлені в судовому порядку при обранні запобіжного заходу, як безпідставно намагається домогтися підозрюваний в апеляційній скарзі.
Слідчий суддя лише перевіряє наявність обставин, які вказують, що раніше встановлені ризики не зменшились, аж настільки, щоб вважати, що їм можна запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, або не зникли зі сплином часу та внаслідок проведених слідчих дій в рамках досудового розслідування. Лише встановлення нових ризиків, зобов'язує слідчого суддю перевірити докази на їх доведення. Однак, нових ризиків не було заявлено стороною обвинувачення та не встановлено слідчим суддею.
Як слідчий суддя, так і колегія суддів під час розгляду апеляційної скарги підозрюваного, приймає до уваги, що ОСОБА_6 в порядку ст. 89 КК України вважається не судимим, щодо нього на розгляд до суду був скерований обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні тяжкого корисливого злочину, при цьому будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 ухилився від проходження військової служби, самовільно залишив місце розташування підрозділу та добровільно в розташування військової частини не повернувся, при цьому негативно характеризується за місцем проживання як особа, яка порушує громадський порядок, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, родини та зобов'язань, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому, усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання, у разі доведення винуватості та визнання винуватим, ОСОБА_6 може ухилитися від органів досудового слідства та суду, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.
Жодних даних, які б свідчили, що з плином часу ризики неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 зменшились ні підозрюваним, ні його захисниками надано не було. При цьому, доводи апеляційної скарги підозрюваного не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 у разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Обставини справи, характер та спосіб кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , наслідки, які наступили в результаті його вчинення, особливості розслідування такої категорії справ та необхідність встановлення всіх об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, а також зважаючи на необхідність у здійсненні ряду слідчих та процесуальних дій, вказують на те, що при більш м'якому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваного, а заявлені ризики є реальними, на час розгляду клопотання не зменшились та не зникли, і слідчий суддя вірно вказав на це у своєму рішенні та продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, на даний час існують об'єктивні причини через які досудове розслідування не може бути завершене до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу, проведення вказаних слідчих та процесуальних дій необхідно для всебічного, повного та об'єктивного розслідування у кримінальному провадженні органу досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , повністю узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що на час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді від 07 липня 2025 року, строк дії якої був визначений до 08 серпня 2025 року, остання втратила свою силу з огляду на те, що 06 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова підозрюваному ОСОБА_6 був продовжений строк тримання під вартою до 08 вересня 2025 року.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2025 року про продовження йому строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11