07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 601/628/18
Провадження № 11-кп/820/375/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції, клопотання обвинувачених за ч. 1 ст. 248 КК України ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх захисників про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210120000043 від 21 січня 2018 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року,
Цим вироком ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Межиріччя Жидачівського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно з ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.248 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-12/18 від 26.01.2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок.
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого трактористом фірми «Західна виробнича компанія», раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно з ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.248 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-14/18 від 30.01.2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок.
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Почаїв Кременецького району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого начальником ДПРП 23 ДПРЧ 5 Кременецького РВ УДСНС України в Тернопільській області, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно з ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.248 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-13/18 від 29.01.2018 року в сумі 1430 гривень 00 копійок.
Речові докази по справі, а саме 1 гільзу та чорний ремінь, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, піддано знищенню.
Застосовано спеціальну конфіскацію щодо речових доказів - рушниць моделі «ATA ARMS» №17/D08804, ТОЗ-34 ЕР №УН 14357, МР-153 №1115313166, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, п.2 ч.9 ст.100 КПК України - конфісковано у власність держави.
За вироком суду, 21 січня 2018 року, в обідню пору доби, ОСОБА_6 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «NEO 12 SYNTHETIC», марки «ATA ARMS», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно з яким забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
21 січня 2018 року, в обідню пору доби, ОСОБА_7 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках двохствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «ТОЗ-34 ЕР», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно з яким забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
21 січня 2018 року, в обідню пору доби, ОСОБА_8 в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «МР-153», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п.2 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 року, згідно з яким забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
Дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ч.1 ст.248 КК України, як незаконне полювання на території природно-заповідного фонду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Уважає, що вказаний вирок є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відповідно таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду та відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, обумовлює повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.
У витязі з ЄРДР особи слідчих зазначені без повного найменування їх посад. Відомості в ЄРДР внесені безпідставно, оскільки заява про вчинення кримінального правопорушення є незареєстрованою, відсутній номер вхідної реєстрації, не відомо якій особі було передане дане повідомлення, проте, здійснювалося досудове розслідування.
В матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення 21 січня 2018 року огляду місця події, який розпочато.
Проведений органами досудового розслідування 21 січня 2018 року огляд фактично є обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК України здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді та після внесення відповідних відомостей до ЄРДР (ч.3 ст.214 КПК України).
На думку обвинуваченого, протокол огляду місця події від 21 січня 2018 року та всі докази здобуті під проведення даної слідчої (розшукової) дії є недопустимими доказами.
Звертає увагу на те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, оскільки він не порушував правил полювання, не здійснював незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, не полював на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, тобто у його діях відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, окрім того, в діях відсутня суб'єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення, оскільки він йшов додому через ліс та не мав умислу полювати на тварин.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просить вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року скасувати, а кримінальне провадження закрити за недоведеністю вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , поза розумним сумнівом (ч.2 ст.7 КПК України).
На думку сторони захисту, вирок суду першої інстанції базується на припущеннях та недопустимих доказах, з грубим порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження, за недоведеністю вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належними, допустимими та достатніми доказами у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, а також у зв'язку з безпідставно застосованою спеціальною конфіскацією.
Звертає увагу, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення на досудовому слідстві за ч.2 ст.248 КК України, а також в ході судового розгляду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не визнавали.
Посилається на те, що вимоги щодо викладу фактичних обставин, а особливо щодо формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не відображені належним чином.
У суді першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснювали, що будь-які інформаційні знаки урочища «Воронуха», як природного заказника місцевого значення були відсутні.
Про наявність таких інформаційних знаків не могли нічого пояснити і поняті, які зазначені в протоколі огляду місця події.
На думку сторони захисту, у даному випадку, факт незаконного полювання, в тому числі, на недозволених територіях, ні органом досудового розслідування, ні судом першої інстанції не встановлено.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисники заявили клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинувачених та їх захисників, які просили підтримали клопотання, прокурора, який заперечив проти задоволення вказаних клопотань, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що обвинувачені підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.
На підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 309/1201/15-к).
За змістом статті 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Частиною 3 статті 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, незалежно від визнання вини, особа звільняється у зв'язку із закінченням строків давності від кримінальної відповідальності, а не від покарання, при наявності на це згоди особи. Верховний Суд зазначив, що передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
Суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно до положень статті 285 КПК роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою статтею 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
При цьому, при наявності клопотання особи про звільнення від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України та наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний звільнити особу саме від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, тоді як за наявності вказаних підстав звільнення особи від покарання є порушенням вимог КПК України, що тягне неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 06.12.2021 у справі № 521/8873/18.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 248 КК України, 21 січня 2018.
На час розгляду клопотання санкція ч. 1 ст. 248 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
У відповідності до ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.
Відповідно до положень частини 1 статті 49 КК України Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
За змістом ч.ч. 2,3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Оскільки з дня вчинення обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального проступку минуло понад три роки, даних про зупинення чи переривання перебігу строків давності матеріали кримінального провадження не містять, таких апеляційним судом не встановлено, обвинувачені раніше не судимі, відтак вони можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до положень ст. 285 КПК України, роз'яснено обвинуваченим їх право на звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.284 КК України, з нереабілітуючих підстав, на що, останні, погодилися та підтвердили своє бажання на звільнення їх від кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним правопорушенням.
Згідно з висновком викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема із залученням експерта стороною захисту.
При звільненні обвинувачених у зв'язку із закінченням строків давності вина особи у вчиненні правопорушення не встановлюється та повертаються вилучені речові докази, що унеможливлює застосування спецконфіскації.
З огляду на викладене, керуючись статтями 284, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України,
Клопотання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників задовольнити.
Вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - скасувати.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 248 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №12018210120000043 від 21 січня 2018, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України - закрити.
Судові витрати за проведення судової балістичної експертизи №1.2-12/18 від 26.01.2018, судової балістичної експертизи №1.2-14/18 від 30.01.2018, судової балістичної експертизи №1.2-13/18 від 29.01.2018 на загальну суму 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) гривень віднести на рахунок держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.01.2018 на речові докази, а саме 3 (три) рушниці марок: «ATA ARMS» №17/D08804, ТОЗ-34 ЕР №УН 14357, МР-153 №1115313166, чорний ремінь в якому 10 патронів, 1 гільзу «шершень ТАХО 12/70».
Речові докази:
-рушницю моделі «ATA ARMS» №17/D08804 повернути ОСОБА_6 за належністю;
-рушницю моделі ТОЗ-34 ЕР №УН 14357 повернути ОСОБА_7 за належністю;
-рушницю моделі МР-153 №1115313166 повернути ОСОБА_8 за належністю.
- 1 гільзу та чорний ремінь, в якому знаходиться 10 патронів, які знаходились на зберіганні в камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, знищити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3