13 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/830/25
Провадження № 22-ц/820/1746/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2025 року, суддя Мотонок Т.Я., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У лютому 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33750 грн. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказало, що відповідно до укладеного договору №230511-59413-2 від 11.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 150 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач належним чином умов договору не виконав, не повернув своєчасно суму кредиту та проценти, у зв'язку з чим заборгованість за кредитом станом на 17.02.2025 становила 33750 грн., яка складається з 5000 грн. заборгованості за кредитом, 28750 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за період з 11.05.2023 по 08.10.2023 включно.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за договором №230511-59413-2 від 11.05.2023, станом на 17.02.2025 у розмірі 5000 грн. Вирішено питання судових витрат.
В мотивувальній частині рішення суд зауважив, що ОСОБА_1 в період з 28.05.2014 по 16.08.2014 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відтак згідно з вимогами законодавства має пільги зі сплати процентів за користування кредитом.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору.
Судом не враховано, що ОСОБА_1 не надано доказів, що на момент укладення кредитного договору він був військовослужбовцем, тому його висновок про наявність у відповідача пільг по сплаті процентів за користування кредитними коштами, є помилковим.
Апелянт також просив суд стягнути з відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 15000 грн.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено, що 11.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №230511-59413-2 (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 150 днів, шляхом переказу на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 , зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.6 Договору).
Згідно з п. 1.4 Договору, його невід'ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «ФК «Ріальто», які розміщені на сайті monetka.ua, rialto.com.ua.
Відповідно до п. 5.1 Договору, він укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на веб-сайті monetka.ua, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
П. 5.2 Договору передбачено, що з метою отримання кредиту позичальник проходить реєстрацію в ІТС шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, позичальнику створюється особистий кабінет, в якому відображаються всі його анкетні дані. Товариство ідентифікує та верифікує позичальника шляхом отримання інформації з бюро кредитних історій. Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію.
Згідно з п. 6.1 Договору, його складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису з кваліфікованою електронною позначкою часу та кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства. Договір створений та збережений в ІТС Товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму. Позичальник після укладення цього Договору завантажує його з особистого кабінету на свій персональний комп?ютер або інший пристрій, який дає можливість позичальнику переглядати укладений Договір, створювати його копію на паперовому носії таким чином та у такому форматі, що унеможливлює зміну його змісту.
За змістом п. 6.2 Договору, адреса електронної пошти та номер мобільного оператора, зазначені у розділі 7 цього Договору, належать позичальнику і забезпечені засобами захисту від доступу третіх осіб.
Кредитор свої обов'язки за договором виконав та перерахував на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 , 5000 грн. за кредитним договором 230511-59413-2 (а.с. 19).
Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 33750 грн., яка складається з 5000 грн. заборгованості за кредитом; 28750 грн. заборгованості за процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом, за період з 11.05.2023 по 08.10.2023 (включно) (а.с. 18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості та інші умови.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються.
Перелік необхідних документів для доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014, № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18), від 04.09.2024 року у справі №426/4264/19 (провадження №61-7310св24).
За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, договір кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» укладено в електронному вигляді з погодженням усіх істотних умов договору кредиту. За цим договором відповідач на належну йому банківську картку отримав визначену в договорі суму кредиту.
ОСОБА_1 не було надано документів на підтвердження статусу військовослужбовця, станом на час укладення кредитного договору 11.05.2023.
Надана відповідачем довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27.03.2015, підтверджує, що солдат ОСОБА_1 в період з 28.05.2014 по 16.08.2014 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
За обставинами справи спір щодо стягнення заборгованості стосується періоду з 11.05.2023 по 08.10.2023, в той час як період, зазначений в довідці, не співпадає з відповідним періодом нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що пільги військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, надаються їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, і не розповсюджують свою дію на період після припинення їх перебування у відповідних районах.
За встановлених обставин справи, з урахуванням умов договору, доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача, як військовослужбовця, пільг щодо сплати процентів по кредиту на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід визнати обґрунтованими.
В суді відповідач не спростував розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом, проведений наданий позивачем.
За наведеного, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №02/06/2022 від 02.06.2022, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та адвокатом Руденко К.В., а також додаткового договору №1 від 28.12.2023 до нього, акту приймання-передачі наданих послуг та витягу з реєстру до нього, вартість наданих адвокатом послуг у суді першої інстанції становила 9000 грн. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №344 від 29.05.2025 до договору №02/06/2022 від 02.06.2022, вартість послуг зі складання та подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду становила 15000 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як відповідач, будучи ознайомленим з відповідними доказами в судах першої та апеляційної інстанцій, не подав заперечення щодо їх розміру та відповідного клопотання про їх зменшення.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №676/5537/19).
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розмір заявлених до стягнення з нього судових витрат з надання правничої допомоги, не заявив клопотання про їх зменшення, тому з урахуванням того, що апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» задоволена, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягає стягненню сума судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 9000 грн., в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. в суді першої інстанції та 4542 грн. в суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», задовольнити.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 33750 грн. заборгованості за кредитним договором, судові витрати, понесені в суді першої інстанції зі сплати судового в розмірі 2422,40 грн. та 9000 грн. витрат з надання правничої допомоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції зі сплати судового в розмірі 4542 грн. та 15000 грн. витрат з надання правничої допомоги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова