Номер провадження: 22-ц/813/4801/25
Справа № 505/5022/23
Головуючий у першій інстанції Івінський О.О.
Доповідач Комлева О. С.
12.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Зайцева Максима Сергійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2025 року, постановленого під головуванням судді Івінського О.О., повний текст рішення складений 20 лютого 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05.07.2018 року по 20.09.2023 року у розмірі 118 720,82 грн. та судові витрати.
В обґрунтування свого позову, позивачка зазначила, що за судовим наказом № 505/2055/18 виданим 10.07.2018 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виконавче провадження з виконання судового наказу було відкрите 05.09.2018 року.
Згідно відомостей виконавчого документу стягнення аліментів розпочинається з 05.07.2018 року до повноліття дитини.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.03.2019 року шлюб між сторонами було розірвано.
08.10.2019 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , та змінила прізвище на ОСОБА_6 .
Боржник (відповідач) не виконував належним чином судовий наказ, та не сплачував регулярно аліменти в повному обсязі на протязі 2018-2023 років, в результаті чого на протязі вказаного періоду неодноразово виникала заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати аліментів, що є підставою для стягнення з відповідача пені у сумі 118 720,82 грн.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по судовому наказу № 505/2055/18, виданому 10 липня 2018 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, за період з 05.07.2018 року по 20.09.2023 року у розмірі 6 091,87 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В решті відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Зайцев М.С., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково розрахувавши суму пені за аліментами 1%, склав її за всі місяці і порівняв із заборгованістю на кінець періоду (склавши сукупну заборгованість та заборгованість з моменту відкриття виконавчого провадження), оскільки аліменти - періодичні платежі, і сума пені має розраховуватися по кожному місяцю, в якому нараховуються аліментів, окремо.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Про призначене судове засідання на 12 серпня 2025 року учасники справибули сповіщені належним чином (а.с. 83, 84-85).
Від адвоката Зайцева М.С., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 86-89).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторони, яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10.07.2018 року у справі № 505/2055/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 липня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі судового наказу 05 вересня 2018 року було відкрито виконавче провадження.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області шлюб між сторонами був розірваний.
08 жовтня 2019 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 .
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам Великомихайлівського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області, вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 20.09.2023 року складає - 4292,61 грн., що в сукупному складає 01 місяць 18 днів, а з часу відкриття виконавчого провадження - 1799,26 грн., що складає, 0 місяців 20 днів та погашена не була.
Згідно з наданим позивачкою розрахунком загальна сума неустойки (пені) складає 118 720,82 грн.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 6 091,87 грн., суд першої інстанції виходив із остаточного розрахунку заборгованості, зроблену державним виконавцем та посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки дана позиція є неактуальною, згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16.
Так в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16 зазначається, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Колегія суддів наголошує на тому, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції не врахував зазначено вище, та помилково обрахував пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 6091,87, рахуючи остаточну заборгованість.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за судовим наказом складає:
за липень 2018 року: 1083,48 грн. х 1% х 455 днів = 4929,83 грн. (з 01.08.2018 по 29.10.2018);
за серпень 2018 року: 1244,00 грн. х 1% х 424 днів = 5274,56 грн. (з 01.09.2018 по 29.10.2018);
за вересень 2018 року: 1244,00 грн. х 1% х 394 днів = 4901,36 грн. (з 01.10.2018 по 29.10.2018);
за жовтень 2018 року: 1349,25 грн. х 1% х 363 днів = 4897,78 грн. (з 01.11.2018 по 29.10.2018);
за листопад 2018 року: 9,75 грн. х 1% х 333 днів = 32,47 грн. (з 01.12.2018 по 29.10.2018);
за листопад 2018 року: 974,72 грн. х 1% х 414 днів = 4035,34 грн. (з 01.12.2018 по 19.02.2020);
за листопад 2018 року: 300,00 грн. х 1% х 577 днів = 1731,00 грн. (з 01.12.2018 по 31.07.2020);
за листопад 2018 року: 64,74 грн. х 1% х 1032 днів = 668,53 грн. (з 01.12.2018 по 28.09.2021);
всього за листопад - 1349,25 грн.;
за грудень 2018 року: 1349,25 грн. х 1% х 1001 днів = 13505,99 грн. (з 01.01.2019 по 28.09.2021);
за січень 2019 року: 1365,50 грн. х 1% х 970 днів = 13245,35 грн. (з 01.02.2019 року по 28.09.2021 року);
за лютий 2019 року: 1220,47 грн. х 1% х 942 днів = 11496,83 грн. (з 01.03.2019 року по 28.09.2021 року);
за лютий 2019 року: 145,03 грн. х 1% х 1600 днів = 2320,48 грн. (з 01.03.2019 року по 18.07.2023 року);
всього за лютий - 1365,50 грн.;
за березень 2019 року: 1365,50 грн. х 1% х 1569 днів = 21424,70 грн. (з 01.04.2019 року по 18.07.2023 року);
за квітень 2019 року: 1555,25 грн. х 1% х 1539 днів = 23935,30 грн. (з 01.05.2019 року по 18.07.2023 року);
за травень 2019 року: 1555,25 грн. х 1% х 1508 днів = 23453,17 грн. (з 01.06.2019 року по 18.07.2023 року);
за червень 2019 року: 1555,25 грн. х 1% х 1478 днів = 22986,60 грн. (з 01.07.2019 року по 18.07.2023 року);
за липень 2019 року: 1458,50 грн. х 1% х 1447 днів = 21104,50 грн. (з 01.08.2019 року по 18.07.2023 року);
за серпень 2019 року: 1458,50 грн. х 1% х 1416 днів = 20652,36 грн. (з 01.09.2019 року по 18.07.2023 року);
за вересень 2019 року: 1458,50 грн. х1% х 1386 днів = 20214,81 грн. (з 01.10.2019 року по 18.07.2023 року);
за жовтень 2019 року: 1774,25 грн. х1% х 1355 днів = 24041,09 грн. (з 01.11.2019 року по 18.07.2023 року);
за листопад 2019 року: 1774,25 грн. х 1% х 1325 днів = 23508,81 грн. (з 01.12.2019 року по 18.07.2023 року);
за грудень 2019 року: 1774,25 грн. х 1% х 1294 днів = 22958,80 грн. (з 01.01.2020 року по 18.07.2023 року);
за січень 2020 року: 1774,25 грн. х 1% х 1263 днів = 22408,78 грн. (з 01.02.2020 року по 18.07.2023 року);
за лютий 2020 року: 1774,25 грн. х 1% х 1234 днів = 21894,25 грн. (з 01.03.2020 року по 18.07.2023 року);
за березень 2020 року: 1627,25 грн. х 1% х 1203 днів = 19575,82 грн. (з 01.04.2020 року по 18.07.2023 року);
за квітень 2020 року: 1627,25 грн. х 1% х 1173 днів = 19087,64 грн. (з 01.05.2020 року по 18.07.2023 року);
за травень 2020 року: 1627,25 грн. х 1% х 1142 днів = 18583,20 грн. (з 01.06.2020 року по 18.07.2023 року);
за червень 2020 року: 1677,75 грн. х 1% х 1112 днів = 18656,58 грн. (з 01.07.2020 року по 18.07.2023 року);
за липень 2020 року: 1677,75 грн. х1% х 1081 днів = 18136,48 грн. (з 01.08.2020 року по 18.07.2023 року);
за серпень 2020 року: 1677,75 грн. х 1% х 1050 днів = 17616,38 грн. (з 01.09.2020 року по 18.07.2023 року);
за вересень 2020 року: 2086,75 грн. х 1% х 1020 днів = 21284,85 грн. (з 01.10.2020 року по 18.07.2023 року);
за жовтень 2020 року: 2086,75 грн. х 1% х 989 днів = 20637,96 грн. (з 01.11.2020 року по 18.07.2023 року);
за листопад 2020 року: 2086,75 грн. х 1% х 959 днів = 20011,93 грн. (з 01.12.2020 року по 18.07.2023 року);
за грудень 2020 року: 1924,50 грн. х 1% х 928 днів = 17859,36 грн. (з 01.01.2021 року по 18.07.2023 року);
за січень 2021 року: 1924,50 грн. х 1% х 897 днів = 17262,77 грн. (з 01.02.2021 року по 18.07.2023 року);
за лютий 2021 року: 1924,50 грн. х 1% х 869 днів = 16723,91 грн. (з 01.03.2021 року по 18.07.2023 року);
за березень 2021 року: 1796,00 грн. х 1% х 838 днів = 15050,48 грн. (з 01.04.2021 року по 18.07.2023 року);
за квітень 2021 року: 1796,00 грн. х 1% х 808 днів = 14511,68 грн. (з 01.05.2021 року по 18.07.2023 року);
за травень 2021 року: 1796,00 грн. х 1% х 777 днів = 13954,92 грн. (з 01.06.2021 року по 18.07.2023 року);
за червень 2021 року: 2334,50 грн. х 1% х 747 днів = 17438,72 грн. (з 01.07.2021 року по 18.07.2023 року);
за липень 2021 року: 2334,50 грн. х 1% х 716 днів = 16715,02 грн. (з 01.08.2021 року по 18.07.2023 року);
за серпень 2021 року: 2334,50 грн. х 1% х 685 днів = 15991,33 грн. (з 01.09.2021 року по 18.07.2023 року);
за вересень 2021 року: 2534,25 грн. х 1% х 655 днів = 16599,34 грн. (з 01.10.2021 року по 18.07.2023 року);
за жовтень 2021 року: 2534,25 грн. х 1% х 624 днів = 15813,72 грн. (з 01.11.2021 року по 18.07.2023 року);
за листопад 2021 року: 2534,25 грн. х 1% х 594 днів = 1505,45 грн. (з 01.12.2021 року по 18.07.2023 року);
за грудень 2021 року: 2649,75 грн. х 1% х 563 днів = 14918,09 грн. (з 01.01.2022 року по 18.07.2023 року);
за січень 2022 року: 2649,75 грн. х 1% х 532 днів = 1096,7 грн. (з 01.02.2022 року по 01.02.2022 року);
за лютий 2022 року: 2649,75 грн. х 1% х 54 днів = 13354,74 грн. (з 01.03.2022 року по 18.07.2023 року);
за березень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 473 днів = 12702,42 грн. (з 01.04.2022 року по 18.07.2023 року);
за квітень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 443 днів = 11896,77 грн. (з 01.05.2022 року по 18.07.2023 року);
за травень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 412 днів = 11064,26 грн. (з 01.06.2022 року по 18.07.2023 року);
за червень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 382 днів = 10258,61 грн. (з 01.07.2022 року по 18.07.2023 року);
за липень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 351 днів = 9426,11 грн. (з 01.08.2022 року по 18.07.2023 року);
за серпень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 320 днів = 8593,60 грн. (з 01.09.2022 року по 18.07.2023 року);
за вересень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 290 днів = 7787,95 грн. (з 01.10.2022 року по 18.07.2023 року);
за жовтень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 259 днів = 6955,45 грн. (з 01.11.2022 року по 18.07.2023 року);
за листопад 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 229 днів = 6149,80 грн. (з 01.12.2022 року по 18.07.2023 року);
за грудень 2022 року: 2685,50 грн. х 1% х 198 днів = 5317,29 грн. (з 01.01.2023 року по 18.07.2023 року);
за січень 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 167 днів = 4484,79 грн. (з 01.02.2023 року по 18.07.2023 року);
за лютий 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 139 днів = 3732,85 грн. (з 01.03.2023 року по 18.07.2023 року);
за березень 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 108 днів = 2900,34 грн. (з 01.04.2023 року по 18.07.2023 року);
за квітень 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 78 днів = 2094,69 грн. (з 01.05.2023 року по 18.07.2023 року);
за травень 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 47 днів = 1262,19 грн. (з 01.06.2023 року по 18.07.2023 року);
за червень 2023 року: 2685,50 грн. х 1% х 17 днів = 456,54 грн. (з 01.07.2023 року по 18.07.2023 року);
за липень 2023 року: 2685,50 грн. - 0,00 грн.;
за серпень 2023 року: 183,22 - 0,00 грн.
за серпень 2023 року: 2502,28 грн. х 1% х 19 днів = 475,43 грн. (з 01.09.2023 року по 20.09.2023 року);
всього за серпень - 2685,50 грн.
Всього загальний розмір з урахуванням суми пені не більш 100% заборгованості складає - 118 720,82 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене вище уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 6 091,87 грн., оскільки не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2018 року по серпень 2023 року, який складає загальний розмір 118 720,82 грн.
Також суд першої інстанції розраховуючи розмір пені самостійно не прийняв до уваги, відсутність контр розрахунку.
З урахуванням вищевикладеного, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 118 720,82 грн., що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням постанови, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга адвоката Зайцева М.С., представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з задоволенням позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 2968 грн. (1187,20+1780,80).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Зайцева Максима Сергійовича, представника ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2025 року- скасувати.
Ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по судовому наказу № 505/2055/18, виданому 10 липня 2018 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, за період з 05.07.2018 року по 20.09.2023 року у розмірі 118 720 гривень 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 968 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 12 серпня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Ю.П. Лозко
______________________________________ М.В. Назарова