Справа № 136/489/25
Провадження № 33/801/815/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В.
Доповідач: Матківська М. В.
13 серпня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 650369, який складено 05 березня 2025 року о 01 год 10 хв, водій ОСОБА_1 05 березня 2025 року в 00 год 40 хв по вул. Столярського, в м. Липовець, Вінницького р-ну, Вінницької обл., керував автомобілем Vоlkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, згідно протоколу серії ЕПР 1 № 262471, який складено 05 березня 2025 року о 02 год 07 хв, водій ОСОБА_1 05 березня 2025 року о 00 год. 40 хв. по вул. Столярського, в м. Липовець, Вінницького р-ну, Вінницької обл., керуючи автомобілем Vоlkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків, а також спеціального звукового сигналу, був зупинений працівниками поліції шляхом переслідування на патрульному автомобілі, чим порушив вимоги п. 2.4, 8.9 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року матеріали справ стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (справа №136/490/25) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №136/489/25), об'єднано в одне провадження, присвоївши справі єдиний унікальний №136/489/25.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.122-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, що передбачено ст. 38 КУпАП.
Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить: постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП на підставі закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; постанову суду першої інстанції в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції безпідставно визнав факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не маючи жодного прямого доказу, а виключно посилаючись на припущення, побудовані на суперечливих і непрямих доказах. При цьому проігнорувавши виправдувальні покази свідка, який взяв на себе відповідальність за керування, без наведення переконливої причини вважати ці свідчення неправдивими.
Вважає, що орган поліції не здійснив належних дій щодо встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, а вимога працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння була незаконною, оскільки не базувалась на встановленому факті керування транспортним засобом.
У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився; судова повістка вручена йому 08 серпня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Щавінський К. О. також своєчасно, згідно вимог частини 5 ст. 294 КУпАП (не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання) повідомлений, оскільки 05 серпня 2025 року отримав судову повістку, у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він, 13 серпня 2025 року о 09:00 год надаючи правову допомогу ОСОБА_2 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно врученим йому розпорядженням № 1089. Через значні черги, відвідування відділу відбулося значно пізніше, через що він не зможе прибути у судове засідання з огляду на віддаленість місця знаходження суду.
Такі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Щавінський К. С. повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, тому їх неявка, згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи, у визначений частиною 4 ст. 294 КУпАП двадцятиденний термін із дня надходження справи до суду.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, відеореєстратора патрульного автомобіля, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Згідно п. 8.9.б Правил дорожнього руху вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Положення статті 122-2 КУпАП встановлюють відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи містять наступні докази:
- протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №650369, ЕПР1 №262471, у яких зазначена суть правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 , про що зазначено вище (а. с. 2, 14);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому вказується, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння очей. Від проходження огляду в установленому законом порядку водій відмовився (а. с. 5);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 05 березня 2025 року, в якому вказується, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду відмовився (а. с. 4);
- рапорти працівників поліції Маковійчука О. В. та Нечипорук А. від 05 березня 2025 року, зі змісту яких встановлено, що мала місце подія 05 березня 2025 року за участі автомобіля Vоlkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 порушив комендантську годину, не виконав вимоги про зупинку транспортного засобу, при цьому було виявлено у нього ознаки алкогольного сп'яніння, утім в установленому законом порядку водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, вів себе агресивно та зухвало, висловлювався нецензурною лайкою в адресу працівників поліції та не виконував їх законних розпоряджень, у зв'язку із чим було складено матеріали про адміністративне правопорушення за ст.122-2, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП (а. с. 8-9).
- відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, а також відеореєстратора патрульного автомобіля, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД №650369 та ЕПР1 №262471, а саме факти не зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, та в подальшому відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а. с. 9).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6).
Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які є узгодженими між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Встановлено, що він, проігнорувавши вимогу поліцейського зупинити транспортний засіб, продовжив рух, а після переслідування та зупинки транспортного засобу, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, що підтверджується даними відеозапису.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Згідно з долученими відеозаписами, під час патрулювання в умовах комендантської години працівники поліції виявили в русі автомобіль Volkswagen Transporter. На законну вимогу про зупинку, подану шляхом увімкнення проблискових маячків синьо-червоного кольору та звукового сигналу, водій не відреагував, збільшив швидкість, з'їхав із головної дороги та продовжив рух між житловими будинками, по польовій дорозі. Згодом транспортний засіб було виявлено в полі.
Біля автомобіля перебував ОСОБА_1 , який відмовився повідомити причини невиконання вимоги про зупинку та заперечував факт керування. Інших осіб поблизу транспортного засобу не було. Пояснити, хто саме був водієм, ОСОБА_1 не зміг.
У правопорушника спостерігалися явні ознаки алкогольного сп'яніння: невиразна мова, почервоніння обличчя, нестійка хода, поведінка, що не відповідала обстановці. На законну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, він відмовився, посилаючись на відсутність факту керування.
Під час спілкування правопорушник висловлювався нецензурно, не виконував законних вимог поліцейських, допускав зневажливі та грубі висловлювання на їх адресу, провокував конфлікт. Через неможливість складання матеріалів на місці у зв'язку з його неадекватною поведінкою була викликана оперативна група, після чого правопорушника доставлено до відділу поліції.
Дослідивши відеозапис з місця події та пояснення свідків, викладені в описовій частині оскаржуваної постанови, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Його поведінка на місці зупинки, яка, за твердженням сторони захисту, нібито пояснюється показами свідка ОСОБА_3 , є цілком протилежною наявним у матеріалах справи доказам та розцінюється судом виключно як спроба ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності.
Суд звертає увагу, що покази свідка ОСОБА_3 , який є товаришем правопорушника, надані у суді першої інстанції, не спростовують факту вчинення правопорушення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на місці події - серед поля, жодних інших осіб не перебувало.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо заперечення факту керування транспортним засобом суд відхиляє, оскільки сукупність встановлених обставин - невиконання законної вимоги поліцейських про зупинку, спроба втечі, подальше заперечення факту керування, що у контексті цієї справи свідчить про демонстративне нехтування громадським порядком та вимогами закону, а також прагнення уникнути відповідальності, беззаперечно підтверджує, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
У зв'язку з викладеним, посилання в апеляційній скарзі на те, що орган поліції не здійснив належних дій щодо встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом, відхиляються, оскільки необхідності у здійсненні таких дій не було.
Також, неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що вимога працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння була незаконною, оскільки не базувалась на встановленому факті керування транспортним засобом, у зв'язку з наступним.
У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
Матеріали справи не містять доказів неправомірності дій працівників поліції, котрі вочевидь діяли в межах наданих їм повноважень.
При цьому суд враховує, що поведінка ОСОБА_1 була явно непропорційною обставинам та свідчила про свідоме невиконання законних вимог працівників поліції. Протягом усього спілкування з ними він діяв грубо, провокаційно, умисно загострював конфлікт та демонстративно ігнорував встановлений порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Такі дії суд розцінює як цілеспрямоване ухилення від проходження огляду та прояв зневаги до вимог закону.
Як свідчать матеріали справи протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №650369 та ЕПР1 №262471 від 05 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколів про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що він не здійснював керування/не є водієм транспортного засобу (із зазначенням даних дійсного водія) тощо, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях.
Однак, ОСОБА_1 надати будь-які пояснення по суті справи бажання не виявив.
Доводи захисту про нібито неналежну оцінку доказів судом першої інстанції та підміну їх оцінки презумпцією вини, не знаходять підтвердження матеріалами справи, ґрунтуються виключно на суб'єктивному сприйнятті правопорушника та його захисника і не спростовують встановлених судом обставин.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
При цьому суд першої інстанції, ухвалюючи постанову від 18 липня 2025 року, правильно встановив, що з дня вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (подія мала місце 05 березня 2025 року), минуло три місяці. У зв'язку з цим провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, та про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська