Провадження № 2/742/773/25
Єдиний унікальний № 742/761/25
12 серпня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Зарічна Вікторія Сергіївна до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини.
Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували у юридичному шлюбі, який рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.02.2023 було розірвано. В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2016 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Син проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач з ними не проживає та участі у вихованні сина не приймає, аліменти не сплачує, життям та здоров'ям сина не цікавиться. З тих підстав, що спільна дитина сторін по справі має діагноз «Гепато-ліенальний синдром. Коагулопатія. Вторинний гепатит нез'ясованої етіології. Холестаз», позивачка змушена була звернутися за лікарською допомогою для призначення лікування спеціалістами. Транспортування дитини до спеціалістів у місто Київ, Чернігів, Львів, діагностування, огляд та лікування ОСОБА_4 призвели до фінансових витрат, які позивачка понесла одноосібно, однак вважає, що половину таких справедливо було б покласти на відповідача. Понесені позивачкою витрати у зв'язку з обстеженням дитини, діагностуванням, оглядом та лікуванням Тимофія склали 142 338,01 грн. Таким чином, вважає, що відповідач повинен сплатити половину вартості понесених позивачкою витрат на лікування дитини, що становить 71 169,05 грн. Відповідач є працездатним, має стабільний заробіток, а отже, має можливість оплатити половину додаткових витрат на лікування сина, а тому позивач і звернулась до суду з даним позовом в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на лікування малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразово в сумі 71 169,05 грн., а також витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке було відкладено до 27 травня 2025 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, яке було відкладено до 12 серпня 2025 року.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Згідно письмової заяви адвокат Зарічна В.С. просить розгляд справи проводити без їх участі. Уточнені позовні вимоги підтримують, просять суд їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання також не з'явились. Згідно письмової заяви адвокат Святенко І.П. просить розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника з урахуванням наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до висновку, що позов не підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як зазначено у ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року було розірвано (а.с.6).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 березня 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.7).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2016 року по справі №742/872/16-ц (провадження №2/742/434/16) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 24 березня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Управлінням соціального захисту населення 24 вересня 2020 року, ОСОБА_3 , 2015 року народження, призначено державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю (а.с.8).
Позивач зазначає, що їх спільний з відповідачем син має ряд захворювань (Гепато-ліенальний синдром. Коагулопатія. Вторинний гепатит нез'ясованої етіології. Холестаз), у зв'язку з чим нею постійно витрачаються кошти на його лікування.
На підтвердження тієї обставини, що дитина хворіє та потребує лікування позивач надала до суду ряд довідок та виписок з медичних установ, результати лабораторних досліджень та консультативні висновки спеціалістів.
З вказаних вище документів, слідує, що дитина сторін дійсно має ряд захворювань у зв'язку з чим проводились консультації з лікарями, є рекомендації щодо спостереження дитини у лікарів, є рекомендації щодо призначення препаратного лікування, а також те, що проводилось ряд аналізів, які були рекомендовані лікарями для дитини та купувались відповідні ліки за призначенням лікарів та за розрахунком позивача загальна вартість лікування складає 142 338,01 грн.
Суд зазначає, що заперечень з приводу їх виду та вартості відповідач не заявив.
Згідно частини 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ними аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Відповідно до ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Аналіз наведених норм закону вказує на те, що базові постійні потреби дитини покриваються за рахунок аліментів. Проте, в окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку або хронічну хворобу, тощо.
Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) та 09 вересня 2019 року в справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19).
Підсумовуючи викладене вище суд вважає, що позивачем понесено додаткові витрати на лікування, пов'язані з хворобою спільної дитини сторін.
Проте, дослідивши матеріали справи суд не приймає до уваги надані рахунки на оплату, які не підтверджують здійснену саме оплату по ним: копія замовлення на дослідження від 11.04.2023 на суму 3 600 грн.; копія замовлення №Т216658 від 21.01.2024 на суму 1 534 грн.; копія замовлення на дослідження від 21.01.2024 на суму 3 750 грн.; копія замовлення на дослідження від 17.06.2023 на суму 1 729 грн.; копія замовлення на дослідження від 30.06.2023 на суму 640 грн.; копія замовлення на дослідження від 13.01.2022 на суму 680 грн.; копія замовлення на дослідження від 13.01.2022 на суму 1 984 грн.; копія замовлення на дослідження від 30.05.2023 на суму 1 220 грн.; копія замовлення на дослідження від 01.06.2023 на суму 190 грн., на загальну суму 15 327 грн. (а.с.14 зворот, 22, 22 зворот, 34, 34 зворот, 35, 35 зворот, 36, 36 зворот).
Тому, додаткові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 63 505,50 грн., тобто половину тих коштів, які витрачені позивачем (142 338,01 - 15 327 = 127 011,01 : 2 = 63 505,50 грн.).
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та необхідності стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 63 505,50 грн.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому, суд прийшов до висновку, що оскільки позов задоволено частково на 89,23%, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути 1 080,75 грн. судового збору.
Решту судових витрат у виді судового збору у розмірі 130,45 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання адвокатських послуг від 17 січня 2025 року та копію акту виконаних послуг від 21 січня 2025 року до договору про надання адвокатських послуг від 17 січня 2025 року, а саме: усна консультація з вивченням матеріалів (затрачений час 1 год.) - вартістю 1 000 грн.; підготовка та складання цивільного позову про стягнення додаткових витрат на лікування дитини (затрачений час 3 год.) - вартістю 2 500 грн.; представництво інтересів клієнта в суді - 1500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 5 000 грн.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Судом встановлено, що адвокатом Зарічною В.С. на підставі договору про надання адвокатських послуг від 17 січня 2025 року надавалась правнича допомога по даній справі ОСОБА_1 . Загальна сума витрат відповідно до акту виконаних послуг від 31 січня 2025 року становить 5 000 грн., однак враховуючи часткове задоволення позову, який було задоволено на 89,23%,суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4 461,50 грн.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 280-285, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Зарічна Вікторія Сергіївна до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразово в сумі 63 505 (шістдесят три тисячі п'ятсот п'ять ) грн. 50 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 080 грн. 75коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Наталія ФЕТІСОВА