Справа № 686/6876/25
Провадження № 2/686/3400/25
17 липня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Мазурок О.В.
при секретарі Колісник Л.В.
за участі: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сімчук І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди. Просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_2 300 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
На обґрунтування свого позову вказав, що 02.12.2021 швидкісним пасажирським потягом №357 сполученням "Київ-Рахів" під керуванням машиніста ОСОБА_3 на 1161 кілометрі залізничного сполучення Сірбіновці - Комарівці здійснено наїзд на ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Внаслідок смерті ОСОБА_4 його сину (позивачу) було завдано моральну шкоду. Моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини.
Обставини смерті ОСОБА_4 встановлені в ході досудового розслідування та відображені в постанові про закриття кримінального провадження, долученій до позовної заяви.
Внаслідок смерті батька він назавжди позбавлений можливості отримувати від нього підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з його сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Він не зможе отримати від батька пораду, не зможе запросити на святкування радісних подій в житті або розраховувати на допомогу в негативних подіях.
Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від нього обставин. До смерті батька в нього було звичне життя, в якому батько займав важливе місце. Він втратив можливість тривалого життєвого зв'язку з батьком, який поновлений бути не може.
Позивач проживав разом з батьком, що підтверджується довідкою долученою до позову. Позивача з батьком об'єднував також спільний побут та проживання.
Смертю батька було зруйновано звичне коло спілкування позивача, коло близьких людей з якими можна розділити будь-які події в житті і які можуть надавати безумовну та безкорисну підтримку. В кожної людини є невелике коло найближчих людей, яке неможливо замінити і втрата людини з цього кола завдає непоправних втрат.
Смерть батька спричиняє страждання для нього і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані. Біль та страждання позивача посилюються тим, що рідна людина померла не природньою смертю в спокої, а страшною смертю в ДТП та, можливо, відчував біль та страх перед смертю.
Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану- попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою.
Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов'язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість.
Передчасна смерть батька стала різкою психотравматичною подією для позивача. Особливу увагу заслуговує те, що страждання, пов'язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата є непоправною подією.
Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, він оцінює розмір грошового відшкодування завданої смертю батька моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300 000 грн. Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Направив до суду відзив в якому вказав, що ознайомившись із змістом вказаного позову, позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує. Позивач мотивує свої вимоги тим, що 02.12.2021 швидкісним пасажирським потягом №357 сполученням "Київ-Рахів" під керуванням машиніста ОСОБА_3 на 1161 кілометрі залізничного сполучення Сірбіновці - Комарівці здійснено наїзд на ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Ознайомившись з позовною заявою та копіями документів, які були додані до неї Відповідач позбавлений можливості надати обґрунтований відзив та позбавлений можливості забезпечити належний захист своїх інтересів з наступних підстав. Згідно частини другої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З поданих документів не можливо встановити факт заподіяння шкоди та причинно- наслідковий зв'язок між подією та шкодою, наявності вини чи умислу в діях самого потерпілого та обов'язок АТ «Укрзалізниця» відшкодовувати цю шкоду. Відповідачу залишається незрозумілим і він не може дати відповідь на такі запитання, які обов'язково повинні бути предметом дослідження, а саме: чому гр. ОСОБА_4 02.12.2021 близько 20:00 години лежав біля залізничної колії у недозволеному для пішоходів місці?; що гр. ОСОБА_4 робив 02.12.2021 на 1161 кілометрі залізничного сполучення Сірбіновці - Комарівці, який розташований на відстані близько 70 кілометрів від місця свого проживання?; чому гр. ОСОБА_4 перебував в такому стані алкогольного сп'яніння, що дозволив собі прилягти біля залізничної колії у недозволеному для пішоходів місці?; чи є докази того, що причиною знаходження на залізничних коліях гр. ОСОБА_4 була його особиста неуважність (недбалість), чи можливо були інші зовнішні чинники, як то умисел чи необережність, або дії сторонніх осіб?; чи гр. ОСОБА_4 на психічний розлад?; чи був гр. ОСОБА_4 визнаний судом недієздатною або обмежено дієздатною?; що вказано в схемі місця дорожньо-транспортної пригоди - на якій відображенні та зафіксовані всі об'єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин тощо?
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відносно АТ «Укрзалізниця» не здійснювалось кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021243300000256 від 03.12.2021 року, тому відповідач не мав і не має можливості ознайомитись з вищевказаними матеріалами.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.2постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Заявлена сума моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн. не відповідає принципами розумності, справедливості та співмірності і дає підстави вважати, що позивач, використовуючи судову систему, намагається покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об'єктивно встановлено, що 02.12.2021 швидкісним пасажирським потягом №357 сполученням "Київ-Рахів" під керуванням машиніста ОСОБА_3 на 1161 кілометрі залізничного сполучення Сірбіновці - Комарівці здійснено наїзд на ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
29 грудня 2021 року слідчим СВ відділу поліції №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області прийнято постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021243300000256 від 03.12.2021 року, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вказаною постановою встановлено, що 2 грудня 2021 року до відділу поліції №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області надійшло повідомлення про те, що на залізничних коліях, що розміщені в межах населеного пункту села Радівці Хмельницького (Деражнянського) району Хмельницької області потягом смертельно травмовано особу чоловічої статті. Виїздом на місце події було встановлено, що 02.12.2021, близько 20 години швидкісним пасажирським потягом №357 сполучення «Київ-Рахів» під керуванням машиніста ОСОБА_3 на 1161 кілометрі залізничного сполучення Сірбіновці-Комарівці, що в межах села Радівці Хмельницького (Деражнянського) району Хмельницької області, у лівій кривій він побачив невідому людину, яка лежала поряд із рейсами. Побачивши небезпеку він почав застосовувати екстрене гальмування та звуковий сигнал, однак після цього відчув удар у правій частині локомотива та уже після повної зупинки потяга повідомив про дану подію. В ході огляду місця події було зафіксовано факт смерті ОСОБА_4 в результаті наїзду потяга. За результатами розтину тіла ОСОБА_4 судово-медичним експертом встановлено, що причиною смерті останнього є поєднана тупа травма голови, Хребта, грудної клітки, живота, верхніх та нижніх кінцівок, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, останнього є поєднана тупа травма голови, хребта, грудної клітки, живота, верхніх та нижніх кінцівок, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, що є результатом зіткнення із потягом. Згідно висновку експерта №2518 судово-токсилогічної експертизи зразка крові та сечі з трупа ОСОБА_4 у крові останнього виявлено алкоголь в кількості 5,32% проміле, в сечі 2,58% проміле, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'янінні. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 допущено порушення правил безпеки поводження громадян на залізничному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №54 від 19.02.1998 року. Крім того, в даній дорожній обстановці машиніст поїзда №357 ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на
ОСОБА_4 та в даній ситуації своїми діями вжив всіх необхідних заходів щодо недопущення даного роду наслідків, які спричинили смерть потерпілого.
Статтею 27 Конституції України передбачено, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Згідно з Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі
№426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Судом встановлено, що причиною загибелі ОСОБА_4 є потрапляння під потяг внаслідок його особистої недбалості та необережного поводження на залізниці, при цьому суд вважає, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, але підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування. Матеріали справи не містять, обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька.
З урахуванням допущеної особистої недбалості та необережного поводження на залізниці самим потерпілим, суд вважає, що слід визначити позивачу розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні такого розміру моральної шкоди.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50000 гривень заподіяної моральної шкоди
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 500 грн.
Керуючись Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50000 гривень заподіяної моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 500 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса 03150, м. Київ, вул.. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815.
Повний текст рішення складено 30.07.2025 року.
Суддя: