Справа № 161/22260/24
Провадження № 2/161/295/25
07 серпня 2025 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Ващук В.В.,
представника позивача - Кондрат Л.Г. (бере участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 ,
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором надання позики.
Позов обґрунтований тим, що 30.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН " та ОСОБА_1 укладено договір № 4236495, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, згідно з яким позичальник надав грошові кошти в сумі 7000 грн, які відповідач мав повернути зі сплатою процентів проценти за користування кредитом та комісією. Строк кредитування 7 днів, термін пролонгації - 60 днів.
29.11.2021 було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4236495. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4236495.
ОСОБА_1 не виконав умов договору, а тому загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів становить 60760,00 грн. з яких: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 52430,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1330,00 - заборгованість за комісією.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52 710,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 44380,00 грн., заборгованість за комісією - 1330,00 грн.
Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 гривень, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2024 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
Ухвалою суду від 20.01.2025 року вирішено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача - адвокат Пікун І.А. подав відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає, що позовну заяву подано із пропущеним строком позовної давності, оскільки вважає, що дата повернення кредиту припадає на 06 вересня 2021 року, відповідно строки звернення до суду спливають 06 вересня 2024 року. Позовна заява подана 02 грудня 2024 року. У зв'язку з наведеним, просить застосувати строки позовної давності та відмовити у позові повністю.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" (далі - Кредитодавець та/або ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4236495 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор L30199 відправлено 30.08.2021 року на номер телефону відповідача та введено ним 30.08.2021 року, зокрема дана інформація підтверджується довідкою про ідентифікацію Боржника (а.с. 7 - 11, 19).
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 980 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (а.с.7).
Згідно з п. 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (а.с. 7 - на звороті).
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується довідкою від 19.09.224 року (а.с. 19 - на звороті).
Відповідач свої зобов'язання перед позичальником належно не виконав, в результаті чого станом на 10.03.2023 року утворилась заборгованість в сумі 60760,00 грн. з яких: 7000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 52430,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1330,00 - заборгованість за комісією (а.с. 21).
29.11.2021 року було укладено договір №29-11-102, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4236495 (а.с. 23 - 28).
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4236495. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4236495 (а.с. 29 - 31).
Згідно з п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (а.с. 30 - на звороті).
Позивач вказує, що за договором факторингу набув права вимоги за цим договором у розмірі 60 760, 00 грн. (а.с. 32). Проте в позовних вимогах просить стягнути суму боргу у розмірі 52 710,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 44380,00 грн., заборгованість за комісією - 1330,00 грн.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушив свої зобов'язання за кредитним договором, а саме: не повернув кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушив приписи частини першої статті 526 ЦК України, а також не сплатив договірні відсотки за користування кредитом.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Зокрема, оскільки строк договору становить 7 днів, з врахуванням комісії та 2% від суми залишку за кожен день, заборгованість за 7 днів користування коштами становить 9310,00 грн (7000 +1330 +980).
Щодо заявленої позивачем суми відсотків - 44380,00 грн, суд вважає таку суму безпідставною та не доведеною належними доказами.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленому законом або договором.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: " У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)."
Враховуючи строк пролонгації договору, який складає не більше 60 днів, сума заборгованості за 60 днів становить - 21 000 грн (7000*0,05*60).
Зважаючи на вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат та 3 процентів річних на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача за період з 24 лютого 2022 року, сума 3% річних до 24.02.2024 року становить 77,67 грн (7000/365*135*0,03).
Таким чином заборгованість відповідача становить 30 387,67 грн (9 310,00 + 21 000,00 + 77,67).
В решті позовних вимог відмовити.
Також суд враховує ту обставину, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором та по тепер не виконує взяті на себе зобов'язання і заборгованість не погашає, доказів зворотнього суду ОСОБА_1 не подано. Також суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечив розрахунки позивача, власних розрахунків не провів.
У поданому до суду відзиві представник відповідача просив застосувати до всіх вимог позивача строк позовної давності та в зв'язку з цим відмовити в задоволенні позову.
Суд не бере до уваги клопотання сторони відповідача про застосування позовної давності з таких підстав.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 року Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем був укладений договір споживчого кредиту із первісними кредитором 30.08.2021 року, тобто після введення карантину.
Отже, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020 року, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, тож позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як новий кредитор, який отримав право вимоги до відповідача за договором про відступлення прав вимоги, має право вимагати виконання боржником обов'язку з погашення заборгованості за кредитним договором.
Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, який не відповідає обсягу виконаних робіт, не є співмірним з предметом позову, ціною позову та складністю справи.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а також результат розгляду справи, ціна позову - 52 710,00 грн., відсоток, на який задоволено позовні вимоги, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Також суд враховує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., які і слід стягнути з відповідача на корись позивача. Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
У зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який був сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 4236495 від 30.08.2021 у розмірі 30 387,67 (тридцять тисяч триста віссімдесят сім) гривень 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) сплаченого судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на професійну правничу (правову) допомогу - 4 000 (три тисячі) гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул.Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК