Справа № 161/16148/25
Провадження № 1-кс/161/4668/25
м. Луцьк 11 серпня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позбавленням підозрюваного можливості відчужувати, розпоряджатись ним з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні №72025031020000004 від 10.02.2025, а саме: на земельну ділянку кадастровим номером 0722880700:04:001:0741, площею 0,0895 га; земельну ділянку кадастровим номером 0722880700:04:001:0742, площею 0,2105 га та житловий будинок, загальною площею 290,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать підозрюваному на праві власності.
Клопотання вмотивоване тим, що слідчими слідчого управління ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025031020000004 від 10.02.2025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 призначений на посаду генерального директора КП «Луцьке підприємство електротранспорту» наказом КП «Луцьке підприємство електротранспорту» № 41-к від 02.04.2018 на підставі Розпорядженням міського голови №291-рб від 30.03.2018 «Про призначення ОСОБА_5 ».
За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2020-10-23-001723-a між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» (ЄДРПОУ 03327931) в особі генерального директора ОСОБА_5 (далі - Споживач) та ТОВ «Волиньелектрозбут» (ЄДРПОУ 42159289) в особі директора ОСОБА_6 підписано договір від 30.12.2020 року №23-21/125 (далі - Договір) про постачання електричної енергії споживачу.
Договором передбачено придбання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача у обсязі 8 000 000 кВт/год, згідно з Додатком №1 до Договору. Ціна договору від 30.12.2020 року №23-21/125 становить 14 114 208 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 2 352 368,00 грн.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 30.12.2020, ОСОБА_5 , який наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в частині управління майном та коштами підприємства, вступив у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням службовою особою суб'єкта господарської діяльності - ТОВ «Волиньелектрозбут», про вчинення на користь останнього розтрати чужого майна - коштів підприємства, передбачених для придбання електричної енергії, шляхом безпідставного укладання додаткових угод через неправомірне підвищення ціни за відсутності факту коливання вартості за одиницю товару на ринку або у розмірах, непропорційних до розміру такого коливання, а також шляхом поширення змінених умов договору в частині вартості ціни товару на обсяги електроенергії після їх фактичної поставки замовнику.
У подальшому, на виконання попередньо досягнутої домовленості, службовою особою ТОВ «Волиньелектрозбут» на адресу КП «Луцьке підприємство електротранспорту» скеровувався лист № 01-8/1294 від 09.03.2021, з долученим проектом додаткової угоди про збільшення вартості електроенергії, що поставляється, з повідомленням про збільшення в лютому 2021 року вартості електроенергії на внутрішньому ринку, у зв'язку з чим необхідно укласти додаткову угоду про збільшення вартості електроенергії з 01.03.2021.
Отже, внаслідок безпідставного укладення додаткових угод до Договору про збільшення вартості поставленої електроенергії, ОСОБА_5 вчинено розтрату коштів КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в сумі 765 906, 27 грн на користь ТОВ «Волиньелектрозбут», внаслідок чого комунальному підприємству спричинено майнової шкоди у великих розмірах.
05 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Тобто, досудовим розслідуванням кримінального провадження здобуто вагомі докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.191 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, підозрюваному ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 0722880700:04:001:0741, площею 0,0895 га та житловий будинок, загальною площею 290,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на підставі Державного акту серії І-ВЛ 019769 від 10.07.1995 , земельна ділянка з кадастровим номером 0722880700:04:001:0742, площею 0,2105 га.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без повідомлення про це підозрюваного, що є необхідним для забезпечення арешту майна, тому слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт, майна яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
В судове засідання не з'явилися слідчий та прокурор, однак попередньо подали заяву про слухання клопотання у їхній відсутності, просили клопотання задовольнити в повному обсязі, а тому слідчий суддя приходить до висновку про розгляд клопотання на підставі наявних у ньому матеріалів із кримінального провадження.
Відповідно до положень, передбачених ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали із кримінального провадження, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Слідчий в клопотанні про арешт майна зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, серед іншого, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Судом встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025031020000004 від 10.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що внаслідок безпідставного укладення додаткових угод до Договору про збільшення вартості поставленої електроенергії, ОСОБА_5 вчинено розтрату коштів КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в сумі 765 906, 27 грн на користь ТОВ «Волиньелектрозбут», внаслідок чого комунальному підприємству спричинено майнової шкоди у великих розмірах.
05.08.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України розтрата чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.
Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, оскільки санкція ч. 4 ст. 191 КК України не містить покарання у вигляді конфіскації майна, накладення арешту на все майно підозрюваного є безпідставним.
Крім того, щодо наявності підстав для накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд зазначає що в матеріалах кримінального провадження, які додані до клопотання слідчого про арешт майна, відсутні будь-які відомості щодо наявності у кримінальному провадженні заявленого цивільного позову з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.173 КПК, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Оскільки цивільний позов щодо відшкодування шкоди підозрюваним на даний час не заявлено, тому слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено передбачених ч. 6 ст.170 КПК України підстав для накладення арешту на майно підозрюваного.
Разом з тим, не може бути накладено арешт на майно, вартість якого значно перевищує суму можливого цивільного позову.
З матеріалах клопотання відсутня оціночна вартість об'єктів нерухомості, що ставить під сумнів співмірність завданій кримінальним правопорушенням шкоді, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні про арешт майна обставин та доданих до нього матеріалів не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 167; 170-173, 369-372, 395, 532 КПК країни,
В задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1