Справа №155/786/25
Провадження №2/155/475/25
12.08.2025 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,
за участі представника відповідача Степанюк М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», про визнання умов кредитного договору недійним
Позивач 14 травня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов обґрунтовує, що 14 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №14.10.2024-100001608.
Вказує, що відповідачу надано кредит в розмірі 14 000,00 гривень, строком на 140 днів.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим у нього станом на дату подачі позову, утворилася заборгованість в розмірі 39 544,42 гривень, з них: 14 000,00 гривень - тіло кредиту, 17 640,00 гривень -проценти, 1 044,42 гривень - комісія, 6 860,00 - неустойка.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за кредитним договором №14.10.2024-100001608 від 14 жовтня 2024 року та судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 04 червня 2025 року скерувала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в частині позовних вимог позивача про стягнення неустойки у вигляді пені та комісії за недоведеністю із врахуванням норм ст.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також нікчемності вимоги про стягнення комісії Вважає, що позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються з відповідача.
Крім того, 04 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсним з питань несправедливості умови кредитного договору в частині визначення розміру процентів за користування кредитом (процентної ставки, денної процентної ставки). Зустрічний позов обґрунтовує, що згідно з пунктами 10, 11 заявки кредитного договору №14.10.2024-100001608 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції акцепт кредитного договору, денна процентна ставка 0,82 %. З даними нормами узгоджується положення пункту 5 паспорта споживчого кредиту. Вказує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 17 640 грн не є співмірною сумі кредиту 14 000 грн за кредитним договором №14.10.2024-100001608 від 14.10.2024 року суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Заборгованість за процентами за користування кредитом складає 126 % від тіла кредиту (17640/14000*100 %), такий розмір процентів перевищує 50 % від суми боргу та суперечить нормі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 13 червня 2025 року надійшла відповідь на відзив, в якій вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 у відзиві, оскільки між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, при цьому позивач надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Зазначає, що не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак розрахунок наданий з матеріалами справи вважає належним доказом заборгованості. Вважає, загальні витрати за споживчим кредитом співмірними, враховуючи строк кредитування. Нарахована комісія із надання послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, нарахована відповідно до умов договору. Вимогу про стягнення неустойки вважає правомірною, оскільки кредитний договір був укладений 14 жовтня 2024 року, після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки відповідач не надав жодного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору, тому просить первісний позов задовольнити.
Також, 20 червня 2025 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, зважаючи, що у спірному кредитному договорі було зазначено всю інформацію, що визначена в ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», відтак він не є нікчемним в силу закону. Розмір денної процентної ставки за кредитним договором складає 0,82 %, що є законним відповідно до положень ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» та погоджений сторонами. Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування, який становить 140 днів. Вважає посилання позивача на норми ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» недоречними у контексті оскарження розміру процентів за користування кредитом. Посилання на ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який втратив чинність 01.01.2024 року не поширюється на дані правовідносини. Вважає, що відповідачка, будучи вільною у виборі кредитора, ознайомившись з умовами кредитування, уклала з ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір.
Ухвалою судді від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсними умов кредитного договору в частині визначення розміру процентів за користування кредитом у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Протокольною ухвалою від 28 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача за первісним позовом не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явилася, з невідомих причини, хоча належним чином повідомлялася, про дату, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні, первісний позов визнала частково, не заперечувала щодо стягнення суми кредиту та відсотків, в іншій частині просила відмовити. Також підтримала зустрічну позовну заяву, просила його задовольнити.
Заслухавши представника відповідача, суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), яка складається з наступних електронних документів, які містять всі істотні умови: пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця в загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаному при його ідентифікації на сайті.
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (а.с. 16-19).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 3.1 Договору, кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Згідно з п.3.2 Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.4.1, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08хх-хххх-4269.
Сторони встановили, що проценти нараховуються з дня надання позичальнику кредиту включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується у порядку, встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). (п.4.4)
Відповідно до п. 10.1.,10.3. оферти цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Договір діє протягом одного року. Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору у порядку, передбаченому законодавством. При цьому позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення.
Згідно п.13 акцепту в день укладення даного Договору Позичальнику відкривається Кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: Сума кредиту, яка визначена у розділі І даного Договору, є одночасно і 1-им Траншем, з якого складається Сума кредиту, яка надається відповідно до умов даного Договору. В подальшому Кредитодавець протягом строку дії цього Договору має право повідомити Позичальника в усній та/або письмовій (паперовій або електронній) формі про наявність у нього можливості збільшити Суму Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. У випадку отримання вказаного повідомлення від Кредитодавця та у разі виникнення у Позичальника наміру збільшити Суму Кредиту за даним Договором Позичальник ініціює укладення Додаткового Договору шляхом особистого звернення у підрозділ Кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в Особистому кабінеті на сайті/в мобільному застосунку Кредитодавця. Після узгодження Сторонами зміни умов Договору, пов'язаних зі збільшенням Суми Кредиту, сторони укладають Додатковий Договір, у якому викладають змінені умови Договору. Додатковий договір може бути укладений Сторонами в письмовій паперовій або в письмовій електронній формах з дотриманням вимог чинного законодавства. Черговий Транш (частина Суми Кредиту) надається Кредитодавцем Позичальнику відповідно до укладеного Сторонами Додаткового Договору. Сума Кредиту складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). Позичальник інформується про зміни в умовах надання фінансової послуги шляхом викладення зазначених змін у вказаному Додатковому Договорі та надання його примірника Позичальнику особисто в паперовій формі у підрозділі Кредитодавця (у випадку укладення Додаткового Договору в паперовій формі) або надіслання його примірника Позичальнику в Особистому кабінеті та/або на електронну адресу, вказану Позичальником (у випадку укладення Додаткового Договору в електронній формі) з дотриманням умов чинного законодавства. Також Кредитодавець інформує Позичальника про зміну суми (ліміту) кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації для відправлення повідомлень про зміну суми (ліміту) кредиту. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6 469.14% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 30 155 грн. 74 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 16 155 грн. 74 коп.
Так, судом встановлено, що відповідач підписала заявку кредитного договору №14.10.2024-100001608 від 14 жовтня 2024 року (кредитної лінії) одноразовим ідентифікатором Е899, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (а.с.19-20).
Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 14.10.2024, сума кредиту - 14 000 грн, строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення виплати кредиту - 02.03.2025, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до п.7 договору, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 2100 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні.
Відповідно до п.10 договору денна процентна ставка - 0,82%.
Пунктом 15 договору передбачено неустойку: 140 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
У Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №14.10.2024-100001608 (кредитної лінії) умови кредитування аналогічні тим, які викладені у Пропозиції, акцепт також підписаний одноразовим ідентифікатором Е899.
Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 14 000 грн., зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором. Паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А899.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 14 жовтня 2024 року 15:34:14 перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 14 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 537508592, призначення платежу: видача за договором кредиту №14.10.2024-100001608.
Крім того, до матеріалів справи долучено візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника) щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитний договір №14.10.2024-100001608 від 14.10.2024 (а.с.86).
Згідно з довідкою вих.№1006/25-3 від 10.06.2025 року ТОВ «СМ Універсал» підтверджується на номер абонента НОМЕР_2 14.10.2024 о 15:32:00 було доставлено повідомлення, з текстом: «Код підтвердження: А899 для Паспорту НОМЕР_3 для договору» (а.с.87).
Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.10.2024-100001608 року від 14.10.2024 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає: 14 000 грн. - основний борг; 17 640 грн. - проценти; 1 044,42 грн. - комісія; 6 860,00 грн. - неустойка.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції
Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Таким чином, судом встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.
Як встановлено при розгляді справи, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 14 000 грн, що встановлено договором. Успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 12 травня 2025 року.
Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов'язання перед позивачем.
З огляду на інформацію, зазначену в розрахунку заборгованості за договором №14.10.2024-100001608 від 14 жовтня 2024 року, проценти по кредиту нараховані в межах строку кредитування, за період з 14 жовтня 2024 року по 02 березня 2025 року, та у розмірі, що передбачено умовами договору. Заборгованість за договором всього становить 39 544,42 грн та складає: 14 000 грн - основного боргу, 17 640 грн - проценти, 1 044,42 грн - комісія та 6 860 грн - неустойка.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконала, тому на думку суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає фактично отримана та не повернута сума основного боргу в розмірі 14 000 грн.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою тстатті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Таким чином, суд вважає, що відповідно до умов договору та заявки кредитного договору, позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку кредитування та у розмірі, передбаченому умовами договору, що й відображено в розрахунку заборгованості. Водночас доказів, які б спростовували неправильність долученого позивачем розрахунку, відповідачем не надано, а тому проценти в розмірі 17 640, 00 грн нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії у сумі 1 044,42 грн. та неустойки в розмірі 6 860,00 грн, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 7 відомо, що Комісія, пов'язана з наданням Кредиту, економічна сутність - плата за надання Кредиту становить становить - 15 % від суми кредиту та дорівнює 2100 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Відповідно до графіку платежів, розмір платежу з комісії за надання кредиту за період 14.10.2024-27.10.2024 становить 1055,58 грн, за період 28.10.2024-10.11.2024 складає 1044,42 грн, що становить 2 100 грн, як передбачено умовами договору.
Як вбачається із картки субконто контрагенти, договори за 14.10.2024-11.06.2025 ТОВ «Споживчий кредит» щодо ОСОБА_1 , 28 жовтня 2024 року на виконання умов договору відповідачем було сплачено 1055.58 грн комісії та 1 960 грн процентів добровільно (а.с. 64-71)
Суд звертає увагу, що законодавство, яке регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін у 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування». До цього часу судова практика у питанні можливості встановлення кредитором комісії в кредитному договорі захищала боржника як слабку сторону в кредитних правовідносинах. Однак з прийняттям в 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» змінилася і судова практика. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов 'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Тому, суд вважає обгрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання кредиту у розмірі 1044,42 грн., що передбачено п. 7 Договору.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі№910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
Щодо зустрічного позову.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
Як встановлено судом правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що відповідає вимогам статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За обставинами даної справи позичальник (позивачка) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до статті Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
У зустрічному позові ОСОБА_1 зазначає, що певні умови укладено кредитного договору є несправедливими, а саме: відповідно до п.3.3.7 пропозиції до укладення кредитного договору проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Згідно п.10, 11 заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору , денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок 0,82%. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення всієї суми кредиту(включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді). З даними нормами узгоджується положення п.5 паспорта споживчого кредиту.
Однак, зі змісту п.20 відповіді позичальника про прийняття пропозиції вбачається, що позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в ч.1, 5, ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (за виключенням випадку, коли надання кредиту паспорта споживчого кредиту не є обов'язковим).
Доводи позивача за зустрічним позовом, що встановлений в договорі розмір відсотків є явно завищений, суперечить принципам розумності та добросовісності , є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, а також не відповідає п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом статей 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Отже, зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що розмір неустойки, пені/штрафу є несправедливим, якщо він перевищує 50% суми наданого кредиту.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений ч. 3 цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.
Із п.6 договору вбачається, що процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку , на який надається кредит, виражені в процентах від загального розміру виданого кредиту становить 0,82%. Такі ж розміри процентів зазначені і в паспорті споживчого кредиту, інформації, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, а тому вони не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вищевказаного положення закону, розмір процентів не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, позивач за зустрічним позовом розуміла розмір процентів та погоджувалася з ним, хоча мала можливість не вступати у кредитні відносини із відповідачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість позичальник погодила такі умови договору, підписавши їх без будь-яких застережень.
На думку суду, вказані проценти, передбачені умовами кредитного договору є процентами за правомірне використання кредитних коштів, та не є компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нараховані в межах строку кредитування, погодженого сторонами. Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.
Вказані умови кредитного договору, на думку суду, не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Крім того, умовами договору було передбачено дострокове виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, за таких умов проценти не нараховувалася б, однак таким правом позивач не скористалась.
Установлені у даній справі обставини у сукупності свідчать про безпідставність зустрічних позовних вимог щодо визнання неправомірним стягнення процентів за користування кредитом, отже і відсутність підстав для їх задоволення.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в розмірі 32 684,42 грн, з яких: 14 000 грн - за тілом кредиту, 17 640 грн - заборгованості за процентами, 1 044,42 грн - заборгованость за комісією, а в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що первісні позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2002,17 грн (82,65%).
Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 546, 625, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.10.2024-100001608 року від 14.10.2024 року у розмірі 32 684, (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 42 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання недійсними умов кредитного договору в частині визначення розміру процентів за користування кредитом - відиовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2002,17 грн. (дві тисячі дві гривні 17 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського,133-А.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення - 13 серпня 2025 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана