154/1193/22
1-кп/154/210/25
13 серпня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022030510000085 від 20.02.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.03.2021 за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з іспитовим строком на 1 рік; 2) вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31.05.2022 за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волі,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
У провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
22 лютого 2022 року слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області своєю ухвалою застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, та запобігання встановленим ризикам переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ухвалою суду від 20.07.2024 запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 змінено з тримання під вартою на домашній арешт строком до 30.09.2024.
Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці, тобто до 17.11.2024 року. Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено ще на два місяці, тобто до 24 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 14.01.2025 запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , у зв'язку з порушенням останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, знову змінено з домашнього арешту на тримання під вартою строком до 14.03.2025.
У подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 неодноразово продовжувався судом, останній раз ухвалою від 19 червня 2025 року - до 17 серпня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, посилаючись на обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину, вина у вчиненні якого підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкція статті за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Мотивував свою позицію тим, що обвинувачений має можливість переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують особу винного, є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить їх запобіганню.
Обвинувачений ОСОБА_4 , якого підтримав захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Суд вважає, що ризики, існування яких стало підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ст.177 КПК України, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання. Не маючи постійного законного джерела прибутку, будучи раніше неодноразово судимим ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 в умовах тримання під вартою - відсутні. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для тримання його в умовах ізоляції.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою суд вважає необхідним задовольнити.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає необхідним не визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177,183, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 11 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Головуючий ОСОБА_1