Справа № 683/987/25
2/683/746/2025
28 липня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.
секретаря Поважнюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/987/25, 2/683/746/2025 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права власності,
установив:
У квітні 2025 року позивачі звернулися в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області і просять визнати право власності за ОСОБА_1 на 2\3 частку, за ОСОБА_2 на 1\5 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами,розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову посилаються на те, щоспірне домоволодіння було побудоване у 1970 році ОСОБА_3 . Згідно повідомлення Капустинського старостинського округу від 25 червня 2024 року за №24-10 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи "колгоспний двір". Станом на 15.04.1991 року головою двору був ОСОБА_3 , членами двору були дружина ОСОБА_4 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 . Проте право власності вони своє не офрмили.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті спадщина відкрилася на 1\5 частку домоволодіння, на яку вона мала право як член колгоспного двору. Спадщину прийняв її син ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті спадщина відкрилася на 2\5 частку домоволодіння (1\5 частка, на яку він мав право як член колгоспного двору + 1\5 частка, на яку він мав право в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 ). Спадщину прийняв його син ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 .
Таким чином ОСОБА_1 має право власності на 2/5 частку домоволодіння ( 1/5 частка, на яку він має право як член колгоспного двору + 1\5 частка, на яку він має право в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 ).
ОСОБА_2 має право на 1\5 частку домоволодіння як член колгоспного двору.
При зверненні до нотаріуса з питань оформлення спадщини, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через відсутність правовстановлюючого документу на будинок.
В судове засідання представник позивачів - адвокат Віхерко Н.О. подала заяву про розгляд справи відсутності позивачів, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності свого представника, у вирішення справи покладається на думку суду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , побудоване у 1970 році. Згідно повідомлення Капустинського старостинського округу від 25 червня 2024 року за № 24-10 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи "колгоспний двір". Станом на 15.04.1991 року головою двору був ОСОБА_3 , членами двору були дружина ОСОБА_4 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , мати ОСОБА_5 .
Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про власність ", застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
-право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
-розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належить до суспільної групи - колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року членами його були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , тому спірний будинок є їх спільною власністю, кожен з яких мав рівну частку у цьому будинку ( по 1\5 частці).
Проте вони право власності на будинок не зареєстрували і правовстановлюючий документ не отримали.
У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, міститься перелік об'єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.
Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об'єкти нерухомого майна, нерозривно пов'язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов'язковою умовою створення об'єкта містобудування як об'єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з12 березня
2011 року. У пункті 9 Розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.
Зокрема, до таких об'єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Правовідносини щодо будівництва садибних будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992року №449«Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність), якою не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних жилих будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов'язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.
Документом, що засвідчував факт існування об'єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 липня 2019 року у справі №206/6298/16-ц (провадження № 61-31398св18), від 26 лютого 2020 року у справі №607/16873/18 (провадження № 61-12451св19).
Спірний будинок побудований до 05 серпня 1992 року, а отже, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 набули право власності на вказане домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті спадщина відкрилася на 1\5 частку домоволодіння, на яку вона мала право як член колгоспного двору. Спадщину прийняв її син ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті спадщина відкрилася на 2\5 частку домоволодіння (1\5 частка, на яку він мав право як член колгоспного двору + 1\5 частка, на яку він мав право в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 ). Спадщину прийняв його син ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 .
Відповідно ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України в редакції 1964 року, який діяв на
час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК України в редакції 1964 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є , в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Статтею 549 ЦК України в редакції 1964 року встановлено: Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном
Відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід права та обов"язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ст. 1223 ЦК України: ч. 1 Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. ч. 2 У випадку відсутності заповіту , визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку вказаного домоволодіння через відсутність правовстановлюючого документу на нього.
Таким чином ОСОБА_1 має право власності на 2/5 частку домоволодіння ( 1/5 частка, на яку він має право як член колгоспного двору + 1\5 частка, на яку він має право в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 ).
ОСОБА_2 має право на 1\5 частку домоволодіння як член колгоспного двору.
Зазначенні обставини підтверджуються повідомленням Капустинського старостинського округу від 25.06.2024 № 24-10, технічним паспортом на будинок, свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , довідкою виданою КП "Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації" від 08.02.2024 № 1391, витягом з погосподарської книги про склад см'ї ОСОБА_3 на день смерті, свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 , висновком про вартість об'єкта оцінки, повідомленням Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 31.01.2025 № 157/02-14, а також матеріалами спадкової справи № 499/2024 від 15 жовтня 2024 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , матеріалами спадкової справи №37/2014 від 20 січня 2014 року, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , довідкою Старокостянтинівської держнотконтори про те, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , не заводилась.
Відповідно дост.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.23постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд, дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб, а обраний позивачами спосіб захисту права - визнання права власності є ефективним, право позивачів підлягає захисту,
оскільки іншого порядку визнання права власності в даному випадку не існує, тому позов необхідно задовольнити.
Оскільки відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивачів.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частки будинку із господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частки будинку із господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області,місцезнаходження: вул. Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницька область, код ЄДРПОУ 36027760.
Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2025 року.
Суддя: