Справа № 591/6937/25
Провадження № 2-а/591/402/25
13 серпня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого в особі судді - Клименко А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд скасувати постанову № Х06/25-54 від 16 червня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 (Двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., провадження у справі закрити. Позовна заява мотивована тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою та остання винесена з грубим порушенням процесуальних вимог, а тому просить суд скасувати постанову.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданому відзиві зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 складено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений протокол відповідає приписам КУпАП та містить всі необхідні реквізити. Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.06.2025 року № 06/25-54 відносно ОСОБА_2 винесена у межах повноважень, за результатом повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з урахуванням регламентованої законом процедури, на підставі наявних доказів, керуючись законом та правосвідомістю. Також зауважено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до внесених змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560) - направлення на ВЛК на бланку встановленого зразка не оформлюється, а генерується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), ОСОБА_3 , 1980 року народження, перебуває на обліку військовозобов'язаних громадян України в ІНФОРМАЦІЯ_6 , медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я не проходив, дійсного рішення ВЛК не мав, а тому підлягав направленню на ВЛК. Відносно позивача за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовано Направлення від 04.06.2025року № 3764637 на проходження ВЛК. Також відповідач посилається на практику Восьмого апеляційного суду у постанові від 10.12.2024року по справі 161/16845/24 щодо відсутності медичних довідок про стан здоров'я позивача. При проходженні військово-лікарської комісії її членами лікарями вивчається стан здоров'я військовозобов'язаного, в тому числі і надана ним медична документація про стан його здоров'я. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не здійснювалося перешкод у проходженні позивачем ВЛК та можливості надання медичних документів, що характеризують стан здоров'я. Зауважують, що положенням п. 69 Порядку №560 передбачено можливість направлення на медичний огляд військовозобов'язаних громадян України, які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних, шляхом вручення повісток. У спірній же ситуації ОСОБА_3 був добровільно доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції в порядку ст. 259 КУпАП, як порушник правил військового обліку. Щодо ідентифікації особи, - особу правопорушника було встановлено і підтверджено у визначеному законом порядку, заявлені аргументи для скасування оскаржуваної постанови є безпідставними.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 не скористався своїм правом та у встановлений в ухвалі строк відзив на позов не надав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 16 червня 2025 року № Х06/25-54 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 (Двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. В постанові зазначено, що 04.06.2025 о 14 год. 46 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_2 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 04.06.2025 року № 3764637. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543/ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Положеннями ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливий період, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 741 цього Порядку. При цьому особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
П. 74-1 Порядку передбачено, що направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Отже, разом із відзивом представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вручення ОСОБА_4 направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) відповідно до вимог пунктів 74 та 74-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 або відмові від отримання вказаного направлення.
Зокрема:
- відсутній витяг з журналу реєстрації направлень на ВЛК (додаток 12 до Порядку);
- не надано жодного доказу вручення направлення під особистий підпис або не підтверджено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення, що, відповідно до вимог правозастосування, має бути зафіксовано належним чином (акт, пояснення службових осіб тощо).
Натомість надані матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 отримав лише повістку №3196 про необхідність з'явитися для проходження ВЛК 05.06.2025 року о 09:00 год., що саме по собі не є направленням у розумінні положень вищезазначеного Порядку.
Відтак, твердження представника відповідача у наданому відзиві про начебто вручення направлення чи відмову від його отримання є непідтвердженими, недоведені належними доказами і не можуть бути враховані судом як достовірні.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач, зокрема, зазначив, що був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 без його згоди, примусово.
Як вбачається з довідки про доставлення громадянина до ТЦК та СП від 04.06.2025 №Х06/25-54 14:38, ОСОБА_2 було доставлено представником поліції Дубровим О. С. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак графа «Порушення ВО» не заповнена, а у графі «Примітки» зазначено, що особу доставлено. Протокол від 04.06.2025 року №Х06/25-54. Відмова від ВЛК.
Відповідно до вказаної Довідки в якій зазначено, що особу доставлено представником поліції Дубровим О. С., при цьому: у графі «Порушення ВО» інформація відсутня, тобто не зафіксовано жодного порушення, яке могло б бути підставою для доставлення відповідно до ст. 259 КУпАП; у графі «Примітки» лише зазначено, що особа «Доставлена», Протокол від 04.06.2025 року №Х06/25-54. Відмова від ВЛК.
Крім того, вказано в довідці у графі Примітка - Протокол № Х06/25-54 про відмову від проходження ВЛК, який датовано тим самим днем - 04.06.2025 року, але складено лише о 14:46 год., тобто через 8 хвилин після оформлення довідки про доставлення.
Таким чином, зафіксований у довідці факт доставлення передує складенню протоколу з посиланням на його номер, а отже: не може обґрунтовуватися діями особи, які відбулися пізніше, зокрема відмовою від проходження ВЛК; не містить вказівки на порушення правил військового обліку, що виключає можливість правомірного застосування до особи заходів примусового доставлення згідно зі ст. 259 КУпАП.
Відповідно до статті 259 КУпАП, уповноважена особа може здійснити доставлення особи лише у разі вчинення адміністративного правопорушення, і така підстава повинна бути чітко зафіксована. У даному випадку відсутні будь-які докази чи записи про вчинення ОСОБА_5 правопорушення до моменту фактичного доставлення.
Таким чином, доставлення ОСОБА_6 до ТЦК та СП не було обґрунтованим правопорушенням, не відповідало вимогам чинного законодавства та було здійснене до вчинення дій, які потім стали підставою для складання протоколу, що ставить під сумнів законність самого факту доставлення.
В цей же день, а саме, 04.06.2025 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 виписали на ім'я ОСОБА_2 повістку за №3196 на 05.06.2025року о 09:00 год. для проходження медичного огляду ВЛК та визначення призначення на особливий період.
Як вбачається з письмової заяви до протоколу № Х06/25-54, яка була датована саме 04.06.2025 року, ОСОБА_2 від проходження ВЛК не відмовлявся, натомість зазначив, що наразі у нього відсутні медичні документи відповідно до Наказу 402.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає у: невиконанні обов'язку військовозобов'язаним прибути за викликом на медичний огляд або у відмові від його проходження.
Повісток для проходження ВЛК саме на 04.06.2025 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - не виписувалися та не вручалися.
Відсутня об'єктивна сторона, оскільки станом на 04.06.2025 року: Позивач ще не зобов'язаний був з'явитися на ВЛК (відповідно до повістки 3196 - це потрібно було зробити 05.06.2025), а тому при складанні адміністративного протоколу та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі № Х06/25-54 жодної відмови від проходження огляду ВЛК на 05.06.2025року не було вчинено.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення була відсутня, тому складання адміністративного протоколу № Х06/25-54 від 04.06.2025 є юридично безпідставним.
Зазначені обставини безпідставно не були враховані уповноваженими посадовими особами відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 з огляду на таке.
Крім того, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 у своєму відзиві зазначає, що ОСОБА_2 добровільно доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку ст. 259 КУпАП. Проте ця теза не відповідає дійсності та суперечить як положенням законодавства, так і наявним у матеріалах справи документам.
Стаття 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в тому числі і до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, наявність у справі довідки про доставлення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником поліції підтверджує, що його поява у вказаному органі не була добровільною, як це зазначає представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 . А отже, надана представником відповідачем аргументація є необґрунтованою та підлягає критичній оцінці судом.
В силу приписівч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - з цих підстав не приймає доводи представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо посилання на практику Восьмого апеляційного суду у постанові від 10.12.2024 по справі 161/16845/24.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що як у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.06.2025року так і в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі № Х06/25-54 від 16.06.2025 року анкетні дані особи відносно якої складено процесуальні документи, зазначено, як « ОСОБА_2 ».
Протокол про адміністративне правопорушення було складено з посиланням на встановлення особи через додаток «Дія», саме в якому особа відображається як: « ОСОБА_1 » (без по батькові).
Приєднані позивачем до матеріалів позовної заяви копію паспорта України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та скріншот з електронного документу "Дія", який саме було надано представникам ТЦК та СП для складання протоколу та підтвердження анкетних даних свідчить, що особа ідентифікуюся як: « ОСОБА_1 » (без по батькові).
Відповідність анкетних даних особи є критичною умовою для притягнення до адміністративної відповідальності. По батькові " ОСОБА_7 " додано безпідставно, оскільки в жодному офіційному документі таке по батькові не значиться.
Представник відповідача у своєму відзиві підтвердив, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), ОСОБА_3 , 1980 р.н., перебуває на обліку військовозобов'язаних громадян України в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стосується перебування « ОСОБА_2 » на обліку, зазначено не було.
Відповідно до ст. 256 КУпАП: «У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: … прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), місце проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності…».
Незважаючи на те, що особа була ідентифікована на підставі електронного паспорта в застосунку "Дія", відповідні дані при розгляді справи не були враховані належним чином. Зокрема, під час розгляду справи начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 не перевірив відповідність анкетних даних із "Дії" та паспорта фактично зазначеним у протоколі.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення процедури встановлення особи та неправильне зазначення анкетних даних створює юридичну невизначеність, що є несумісним з принципом верховенства права (стаття 8 Конституції України, практика ЄСПЛ у справах "Щокін проти України", "Сіромахін проти Росії").
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа), при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для вірного вирішення справи.
Крім того, ст. 283 КпАП України встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити в тому числі відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених при розгляді справи: місце, суть та обставини правопорушення.
У вказаній постанові, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 в порушення зазначених вимог не зазначені всі обставини, які підлягають з'ясування при притягнені особи до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також неправильно зазначені анкетні дані правопорушника, а саме прізвище, ім'я та по батькові вказане як « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 », місце реєстрації зазначено АДРЕСА_2 , тоді як відповідно до даних реєстрації місця проживання, зазначених у паспорті громадянина України та витягу з реєстру територіальної громади, офіційна зареєстрована адреса - проспект Шевченка.
При розгляді справи № Х06-25/54 від 16.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 не взято до уваги той факт, що протокол про адміністративне правопорушення складено на особу, яка не ідентифікована належним чином, з порушенням вимог ст. 256 КУпАП; зазначені у протоколі та постанові даних Є документа МВ 587654, ІПН НОМЕР_2 належать ОСОБА_1 , а не « ОСОБА_2 »; особа " ОСОБА_2 " та особа "Тібуа Коба" - це не тотожні особи в юридичному розумінні; використання в протоколі вигаданого по батькові унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності. Повістку на проходження ВЛК було виписано на 05.06.2025 та вручено, однак саме направлення особі не було вручено, а також відсутнє посилання на вручення направлення під особистий підпис або належним чином не зафіксована відмова від отримання направлення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не дотримані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України.
У відповідності до ст. 244 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачами не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, поданих відповідачами на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачами не надано. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-54 від 16.06.2025 не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Окремо суд бере до уваги, що у постанові не зазначається в чому саме полягала категорична відмова від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, а також відсутні посилання на фіксацію даної відмови.
Представником відповідача не надано належних та достатніх доказів на спростування відповідних доводів позивача.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачами не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення № Х06-25/54 від 16.06.2025 щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22,72-79, 136, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Скасувати постанову №Х06/25-54 від 16.06.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 про притягнення ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО