Справа № 453/1076/25
№ провадження 2/453/609/25
12 серпня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Брони А.Л.
секретаря судового засідання - Бендеш А.І.,
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
04.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу 1984 року побудови (позначений у технічному паспорті літерою «А-1»), з господарськими будівлями та спорудами (сарай - літера «Б», навіс- літера «В»), загальною площею - 36,2 кв.м., житловою площею - 18,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 04.07.2025 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.
Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки - ОСОБА_3 , після смерті котрого відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшов, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 , яку останній прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_4 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (ЦК УРСР). Факт родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_3 встановлено рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27.02.2025 року.
Зазначено, що позивачка спадщину після смерті діда прийняла шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інший спадкоємець за законом - дочка померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка пропустила строк для прийняття спадщини, в суд за продовженням такого не зверталась та звертатись не має наміру, про що подала нотаріусу відповідну заяву.
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі такого через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - спірний житловий будинок.
На підставі наведеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку позивачка вважає, що наявні достатні законні підстави для визнання за нею права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті дідуся.
Позивачка - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але попередньо її представником - адвокатом Змінчак Л.В. подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі довірительки, зазначивши про те, що позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, попередньо подавши до суду заяви про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, - немає.
Врахуваши заяви сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 2013 року Головецькою сільською радою Сколівського району Львівської області відповідно до актового запису № 12.
Факт родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_3 підтверджується рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27.02.2025 року, згідно якого встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Пшонець Сколівського (тепер - Стрийського) району Львівської області, є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки с. Тухля Стрийського району Львівської області, зареєстрованої по АДРЕСА_2 .
Згідно довідки №25/01.04-3/868, виданої 03.07.2025 року Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, після смерті матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступив в управління спадковим майном, а саме доглядав за будинком по АДРЕСА_1 , ніс витрати по його утриманню.
З довідки №25/01.04-3/819, виданої 20.06.2025 Славською селищною радою Стрийського району Львівської області, вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі Головецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 6, особовий рахунок № НОМЕР_2 1980-1982 роки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як встановлено, внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов спірний житловий будинок, яку такий прийняв як спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном в розумінні ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР.
Згідно довідки Славської селищної ради Стрийського району Львівської області №25/01.04-3/807 від 18.06.2025 року, згідно запису «Схематичного плану назв та вулиць і нумерації будинків», житловий будинок, який рахується за гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Славської селищної ради Стрийського району Львівської області №25/01.04-3/808 від 18.06.2025 року, ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і заповіту у сільській раді не складав.
Згідно довідки Славської селищної ради Стрийського району Львівської області №25/01.04-3/809 від 18.06.2025 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не є самочинним будівництвом, є завершеним, не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб, істотно не порушує будівельні норми та правила.
Згідно виписки з погосподарської книги Головецької сільської ради Сколівського району Львівської області №6, житловий будинок 1940 року побудови та приналежні до нього господарські будівлі та споруди, особовий рахунок № НОМЕР_2 1980-1982 р.р., за адресою: АДРЕСА_1 , рахувався за гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивачка спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в розумінні ст. 1268 ЦК України.
Вказане підтверджується рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27.02.2025 року, згідно якого встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із дідом - спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , по АДРЕСА_1 .
Спадкоємець першої черги за законом - дочка померлого ОСОБА_3 - відповідачка у справі ОСОБА_2 вважається такою, що спадщину після смерті батька не прийняла відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини спільно не проживала, на оформлення спадкових прав не претендує, про що подала нотаріусу відповідну заяву.
Копія такої заяви долучена до матеріалів справи.
11 квітня 2025 року позивачка звернулася до Сколівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 на спірний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаної заяви державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. було заведено спадкову справу за № 92/2025, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80808877 від 11.04.2025 року.
Згідно листа державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. № 377/01-16 від 12.06.2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно - спірний житловий будинок.
З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого 06.05.2025 року Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації та довідки № 1251 від 27.05.2025 вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (позначеного у технічному паспорті літерою «А-1»), збудованого у 1940 році, становить 36,2 кв. м., з них житлова площа - 18,0 кв.Крім цього, до вищевказаного будинку відносяться господарські будівлі та споруди: сарай - літера «Б», навіс - літера «В». Інвентаризаційна вартість становить 46 797 грн.
Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровно.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч.3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійний ОСОБА_3 набув за життя право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично успадкувавши його після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, оскільки позивачка іншим способом, окрім звернення з відповідним позовом до суду, не має можливості захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог позивачки, з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 1223, 1268, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок садибного типу 1984 року побудови (позначений у технічному паспорті літерою «А-1»), з господарськими будівлями та спорудами (сарай - літера «Б», навіс- літера «В»), загальною площею - 36,2 кв.м., житловою площею - 18,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,.
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає та зареєстрована за адресою: с. Головецько Стрийського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя