Справа № 462/5273/25
13 серпня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124, ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 05.07.2025 р. о 17:00 год. у м. Львові на вул. Любінська, 93А керуючи автомобілем «БМВ 428», номерний знак НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «ВАЗ 2108», номерний знак НОМЕР_2 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши п. 13.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_1 , повторно протягом року, 05.07.2025 р. о 17:00 год. у м. Львові на вул. Любінська, 93А керував автомобілем «БМВ 428», номерний знак НОМЕР_1 будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, що дає підстави зробити висновок про ухилення останнього від явки до суду, хоча про час та місце розгляду справи судом повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім цього, суд враховує, що інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд також враховує, що відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124, 126 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що така поведінка ОСОБА_1 спрямована на уникнення накладення на нього судом адміністративного стягнення, а тому вважає можливим розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що узгоджується з принципом судочинства, зазначеному в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у скоєних правопорушеннях стверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №382382, серії ЕПР1 № 382398, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, довідками УПП у Львівській області ДПП від 09.07.2025, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, матеріалами відеофіксації нагрудних відеореєстраторів поліцейських.
Згідно довідки УПП у Львівській області від 09.07.2025 р. у системі відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що вина правопорушника доведена, дії за ст. 124, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення кваліфіковані вірно, враховуючи особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
У абзаці четвертому пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 роз'яснено, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобіля на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.
Керуючись ст. 23, 36, 40-1, 124, 126, 130, 283, 284-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати адміністративне стягнення із врахуванням ч.2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 /сорок тисяч вісімсот/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 /п'ять/ років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Бориславський Ю. Л.