ЄУН: 336/5420/25
Провадження №: 1-кп/336/1275/2025
13.08.25
Іменем України
13 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100001810 від 04.03.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подліпковський Кірєєвського району Тульської області рф, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», неодруженого, дітей на утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В судовому засіданні 13.08.2025 прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачений заперечував проти продовження дії запобіжного заходу, пояснив, що він не становить загрози для суспільства, тому просив відмовити в звявленному клопотанні.
Захисник щодо продовження дії запобіжного заходу підтримав позицію свого підзахисного, заперечував проти заявленого клопотання прокурора і просив відмовити і ньому.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Виходячи із змісту ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2025 на стадії досудового розслідування кримінального провадження №62025080100001810 від 04.03.2025 було обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.07.2025.
Зі змісту ухвали про застосування запобіжного заходу вбачається, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
23.06.2025 в підготовчому судовому засіданні запобіжний захід був продовжений до 22.08.2025.
При розгляді справи в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України визнав. Крім того, обвинувачений пояснив, що проживав в м. Запоріжжі в жінки, яка надала йому прихисток, як переселенцю.
Судом констатовано, що на теперішній час рівень раніше встановлених ризиків не зменшився, і сторонами кримінального провадження не приведено будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про протилежне.
Щодо доводів обвинуваченого, суд зауважує, що його бажання повернутись до лав Збройних Сил України необхідно вирішувати у відповідний процесуальний спосіб, отримавши згоду командування військової частини на продовження проходження військової служби. Однак на теперішній час обвинувачення за ч. 4 ст. 408 КК України свідчить про протилежне, а саме про намагання обвинуваченим ухилитись від проходження військової служби. Доказів на противагу зазначеного, суду не надано.
Санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Суд також зазначає, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Наявність у підозрюваного місця проживання, не виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчують відсутність наміру переховування від слідства та суду.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У рішенні «Чеботарь проти Молдови» 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Тобто тримання під вартою.
Таким чином, законодавством чітко заборонено обирати обвинуваченим за ч. 4 ст. 408 КК України іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою. Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутність стійких соціальних зв'язків, в тому числі і постійного місця проживання, вважаю, що відсутність будь-якого запобіжного заходу у ОСОБА_5 унеможливила б запобігання його неналежній процесуальній поведінці, ризик якої є достатньо високим.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем і підозрюється у вчиненні злочину під час дії в Україні воєнного стану, суд доходить висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Такий висновок відповідає ч. 3 ст. 197 КПК України, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід за ч. 4 ст. 408 КК України не передбачений, а відсутність будь-якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
За наведеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 8 ст. 176, ст. ст. 331, 369 - 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 12 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Дата виготовлення повного тексту ухвали 14.08.2025.
Суддя ОСОБА_1
13.08.25