Справа № 309/1501/25
Провадження № 1-кп/309/111/25
30 липня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Горінчево Хустського району Закарпатської області, громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.436-2 ч.2 КК України,-
Угода про визнання винуватості досягнута під час судового розгляду.
Згідно обвинувального акту: 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, відписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН: усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН;
№2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська федерація.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року, визнана СРСР, правонаступником якого є Російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і російська федерація (далі - рф).
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 2 березня 1999 року №42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до ст.68 Конституції України: кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» - інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геогюлітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.
20 лютого 2014 року з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м.Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме: АР Крим і м.Севастополь, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 №1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-УІІІ визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту РНБО) від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України», затвердженої Указом Президента України №392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні Російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил Російської федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку Російської федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку Російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.
21 лютого 2022 року з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
У період до приблизно 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені представники військово-політичного керівництва РФ, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24 лютого 2022 року, о 5 годині, президентом російської федерації володимиром путіним оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв'язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади рф, її збройних сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторгайсь на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частину вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
З метою відсічі військовій агресії рф 24.02.2022 Указами Президента України у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на даний час.
Рішенням Верховної ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року російська федерація визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв'язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.
Як встановлено, планування, фінансування та реалізація російською федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, зс рф, Головного розвідувального управління Генерального штабу збройних сил російської федерації, федеральної служби безпеки російської федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання свого єдиного злочинного умислу, з метою досягнення єдиного бажаного злочинного результату, усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаною щодо факту здійснення рф збройної агресії проти України, з метою доведення своїх ідеологічних мотивів та поширення поглядів серед невизначеного кола користувачів мережі Інтернет, використовуючи належний їй мобільний термінал марки мобільного телефону Iphone модель “6», із міжнародним ідентифікатором мобільного обладнання: ІМЕІ НОМЕР_1 та будучи користувачем соціально-орієнтованого ресурсу мережі Інтернет «Одноклассники» під ніком « ОСОБА_6 » (за наступним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), усвідомлюючи, що опубліковані матеріали користувачами даної мережі формують певні ідеї і погляди, направлені на схилення інших користувачів до вчинення активних дій, перебуваючи за місцем фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з єдиним злочинним умислом, поширила ряд публікацій, зокрема:
1)Не раніше ІНФОРМАЦІЯ_3 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач під ніком « ОСОБА_6 » розмістила на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» інформаційний матеріал, який 23.04.2022 було опубліковано російським новинним виданням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 »;
2)Не раніше ІНФОРМАЦІЯ_7 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач акаунту під ніком « ОСОБА_6 » на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» поширила відеоролик, опублікований ІНФОРМАЦІЯ_7 проросійською пропагандистською спільнотою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 »;
3)Не раніше ІНФОРМАЦІЯ_11 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач акаунту під ніком « ОСОБА_6 » поширила на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» інформаційний відеоролик, який ІНФОРМАЦІЯ_11 було опубліковано російським новинним виданням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_12 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 »;
4)Разом з цим, не раніше ІНФОРМАЦІЯ_14 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач акаунту під ніком « ОСОБА_6 » поширила на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» інформаційний відеоролик, який ІНФОРМАЦІЯ_14 було опубліковано російським новинним виданням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( ІНФОРМАЦІЯ_15 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 »;
5)Окрім цього, не раніше ІНФОРМАЦІЯ_17 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач акаунту під ніком « ОСОБА_6 » розмістила на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» відеоролик, опублікований ІНФОРМАЦІЯ_17 користувачем акаунту' під ніком « ОСОБА_7 » ( ІНФОРМАЦІЯ_18 під назвою «Очередная жертва украинской пропаганды из г.Волчанск Харьковской области ОСОБА_8 , 2000 года рождения, называвшая военнослужащих России рашистами»;
6)Не раніше ІНФОРМАЦІЯ_19 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, користувач акаунту під ніком « ОСОБА_6 » поширила на власній сторінці в російській соціальній мережі «Одноклассники» інформаційний відеоролик, який 05.03.2023 було опубліковано російським пропагандистським каналом «Первый Республиканский Канал» ( ІНФОРМАЦІЯ_20 під назвою «С него будут брать пример новые поколения русских воинов!» - День памяти ОСОБА_9 .
Згідно висновку експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України в УСБУ в Закарпатській області за результатами проведення лінгвістичної експертизи №44 від 13.12.2024 у публікаціях, наданих на дослідження та поширених користувачем під ніком « ОСОБА_6 » у соціальній мережі «Одноклассники» від 23.04.2022, 23.03.2022, 25.05.2022, 30.05.2022, 01.06.2022, 05.03.2023, містяться висловлювання, із ознаками виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Окрім цього у публікаціях від 25.05.2022 та 05.03.2023 містяться висловлювання з ознаками виправдовування та заперечення тимчасової окупації частини території України.
Також у публікаціях від 25.05.2022 та 05.03.2023 містяться висловлювання з ознаками глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України.
1.Лексичні прояви заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України полягають у наступному:
-вживання типового маркера пропаганди Російської Федерації «спецоперация» (редукований варіант - «СВО») на позначення повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 та подальшого ходу його розгортання як спосіб заперечення того, що дії Російської Федерації на території України та проти її народу є саме збройною агресією/агресивною війною (допис від 23.04.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Новый отряд добровольцев отправился из Чечни на Украину для участия в российской спецоперации по защите Донбасса»;
«Президент РФ ОСОБА_10 объявил о начале военной спецоперации по денацификации Украины и защите Донбасса 24 февраля»;
-звинувачення чинної влади в Україні та бійців націоналістичного полку «Азов» у здійснених [окупаційними військами РФ] деструктивних дій, зокрема у цілеспрямованому масовому знищенні мирного населення міста Маріуполя та інших міст Донбасу, котрі намагалися евакуюватись із зони активних бойових дій, цілеспрямованих обстрілах житлових будинків та використанні цивільної інфраструктури у якості вогневих точок, укріплень, складів БК тощо. При цьому, дії Російської Федерації розцінюються як ті, що націлені на мир/метою яких є мир («Россия Za мир»), а отже зазначене є повним запереченням здійснюваної нею збройної агресії, злочинного характеру її дій на території України, проти України, її народу та підтримкою, створеного російською пропагандою позитивного іміджу цієї агресії (дописи від 23.03.2022, 25.05.2022, 30.05.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«В Минобороны России неоднократно подчеркивали, что огонь ведется только по военной инфраструктуре, причем высокоточными средствами поражения»;
-переконання у абсолютній тотальній дружелюбності армії країни-агресора, повне заперечення злочинного характеру військової агресії, котру вона провадить на території України, декларарування однієї з основних псевдоідеологічних причин повнономасштабного вторгнення («денацифікація» України), успішне проведення якої принесло мешканцям тимчасово окупованих територій України благо, оскільки нейтралізувало негативний ідейний вплив на них «української пропаганди» (допис від 01.06.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Я, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , проживающая в городе Волчанске Харьковской области, Украина, позволяла себе публичные высказывания в адрес российских военнослужащих, называя их рашистами и орками. Я свою вину и неправоту признаю, я прошла курсы денацификации, извиняюсь перед гражданами Российской Федерации и всеми военнослужащими Российской Федерации. Считаю, что русские и украинские являются... дружественными народами. Слава России».
2.Лексичні прояви виправдання збройної агресії Російської Федерації проти України полягають у наступному:
-використання ідеї "визволення територій" як способу виправдання Російською Федерацією власних дій на території України, наслідком яких стала окупація її частини, зокрема міст Маріуполя та Волновахи [змінюючи семантичне наповнення концепту «загарбання»/«окупація», повномасштабному вторгненню Російської Федерації на територію України, збройній агресії/агресивній загарбницькій війні, яку вона провадить проти України та її народу, надається значення благородної місії «визволення», «відвоювання» захоплених ворогом [Україною] територій (дописи від 25.05.2022 та 05.03.2023).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Наблюдая поражение ВСУ здесь, сдачи в плен «азовцев» в ДНР, боевой дух освободителей Донбасса по их же словам, в последние недели только крепнет»;
«Ровно год назад при освобождении Волновахи трагически ушел из жизни командир легендарной «Спарты» ОСОБА_11 »;
-твердження щодо наявності агресивної політики стосовно Донбасу, «самопроголошених республік ДНР/ЛНР» та засиллі «націоналізму (у значенні - нацизму)/бандерівщини» в Україні. Констатується чітко виражена потреба у захисті Донбасу, а отже здійснена Російською Федерацією, військова інтервенція на територію України, що заявлена як: 1)«спецоперація по звільненню Донбасу»; 2)військова допомога «самопроголошеним республікам Донбасу ЛНР/ДНР»; 3)«денацифікація» України аргументовано набуває статусу цілком виправданої та допустимої (допис від 23.04.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Новый отряд добровольцев отправился из Чечни на Украину для участия в российской спецоперации по защите Донбасса»;
«Президент РФ ОСОБА_10 объявил о начале военной спецоперации по денацификации Украины и защите Донбасса 24 февраля. Российский лидер подчеркнул, что ВСУ возобновили массированные обстрелы жилых кварталов ЛНР и ДНР. Попытки урегулировать конфликт путем дипломатии Киев проигнорировал, поэтому Россия решила оказать самопровозглашенным республикам военную поддержку»;
-наголошення, що саме українська сторона є перешкодою для миру на Донбасі, оскільки проігнорувала спроби Російської Федерації врегулювати конфлікт дипломатичним шляхом, тим самим держава-агресор перекладає вину та відповідальність за війну, її наслідки на Україну, нівелює роль реального агресора, переконує у вимушеній необхідності проведення Російською Федерацією цієї «спецоперації по захисту Донбасу» та «денацифікації України» (допис від 23.04.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Попытки урегулировать конфликт путем дипломатии Киев проигнорировал, поэтому Россия решила оказать самопровозглашенным республикам военную поддержку».
Висловлювання з ознаками визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України - відсутні.
3.Лексичні прояви виправдовування та заперечення тимчасової окупації частини території України полягають у наступному:
Лексичні прояви:
-використання ідеї "визволення територій" як способу заперечення та виправдання Російською Федерацією власних дій на території України, наслідком яких стала окупація її частини, зокрема міст Маріуполя та Волновахи [змінюючи семантичне наповнення концепту «загарбання»/«окупація», повномасштабному вторгненню Російської Федерації на територію України, збройній агресії/агресивній загарбницькій війні, яку вона провадить проти України та її народу надається значення благородної місії «визволення», «відвоювання» захоплених ворогом [Україною] територій.
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Наблюдая поражение ВСУ здесь, сдачи в плен «азовцев» в ДНР, боевой дух освободителей Донбасса по их же словам, в последние недели только крепнет»;
«Ровно год назад при освобождении Волновахи трагически ушел из жизни командир легендарной «Спарты» ОСОБА_11 »;
-характеристика квазідержавних утворень «ДНР»/« ЛНР» на території тимчасово окупованих частинах Донецької та Луганської областей як повноцінних республік (дописи від 25.05.2022, 05.03.2023).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Тогда ОСОБА_12 обращал внимание на то, что число желающих присоединиться к российским военнослужащим и ополченцам республик Донбасса растет с каждым днем.
Президент РФ ОСОБА_10 объявил о начале военной спецоперации по денацификации Украины и защите Донбасса 24 февраля. Российский лидер подчеркнул, что ВСУ возобновили массированные обстрелы жилых кварталов ЛНР и ДНР. Попытки урегулировать конфликт путем дипломатии Киев проигнорировал, поэтому Россия решила оказать самопровозглашенным республикам военную поддержку»;
«Ополченцы и российские военные теснят украинские формирования и отбрасывают всё дальше к западной границе республики. Наблюдая поражение ВСУ здесь, сдачи в плен «азовцев» в ДНР»;
«Спустя год в его честь скорбит вся республика, и с ней вся Россия. В Донецке с самого утра к его бюсту руководители различных ведомств администрации, да все, кто был знаком с героем, несут цветы.
Владимир Жога - первый военнослужащий ДНР, удостоеный высокого звания Героя Российской Федерации.
Но главный мемориал установлен в Донецке на алее славы, рядом с другими героями республики».
4.Лексичні прояви глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році представників збройних формувань російської федерації, і регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією полягають у наступному:
Лексичні прояви:
-актуалізація значення «визволитель» (той, хто дає волю, звільняє з неволі, відвойовує захоплену ворогом територію). В умовах повномасштабної війни, надаючи ореолу благородства та героїзму діям військовослужбовців армії окупанта, нівелюється/заперечується злочинний, антигуманістичний характер їхніх «подвигів» на території України, здійснюваних проти її народу (допис від 25.05.2022).
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Наблюдая поражение ВСУ здесь, сдачи в плен «азовцев» в ДНР, боевой дух освободителей Донбасса по их же словам, в последние недели только крепнет»;
«Ровно год назад при освобождении Волновахи трагически ушел из жизни командир легендарной «Спарты» ОСОБА_11 »;
-узагальнений опис подвигів військовослужбовців армії окупанта та представників сепаратистських військових формувань на полі бою, їхнього успішного просування з витісненням ЗСУ до західних кордонів самопроголошеної республіки «ДНР» та взяття в полон бійців полку «Азов» - саме ці фактори значно зміцнили бойовий дух цих «освободителей», спонукали на подальше просування армії країни-агресора вглиб території України.
Ілюстративні текстові фрагменти:
«Ополченцы и российские военные теснят украинские формирования и отбрасывают всё дальше к западной границе республики. Наблюдая поражение ВСУ здесь, сдачи в плен «азовцев» в ДНР, боевой дух освободителей Донбасса по их же словам, в последние недели только крепнет. Кажется, что сейчас их уже ничто не сможет остановить.
В2:Если честно, стало легче.
Ж:Да?
В2:Да. Уже видно, что нацисты, они слабее стали. Если вначале там, как бы, жёстко было, то сейчас слава богу, оно как бы, продвигаемся и полегче, и психически легче, и физически»;
-глорифікація, восхваляння, возвеличення командира батальйону «Спарта» ОСОБА_13 (з позивним « ОСОБА_14 ») - особи, що здійснювала збройну агресію проти України, починаючи з 2014 року та закінчуючи його ліквідацією в період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році, створення позитивного іміджу, надання ореолу героїзму, схвалення та підтримки тієї діяльності, яку він провадив під час російсько-української війни. Лінгвальні засоби вираження цього полягають у наступному (допис від 05.03.2023):
1)експлікація лексем із семантикою «герой»/«мужність/ «безстрашність» стосовно командира батальйону «Спарта» ОСОБА_13 (з позивним « ОСОБА_14 ») «Молодой и бесстрашный. Именно таким и запомнили ОСОБА_9 сослуживцы и друзья. В ополчение пошел одним из первых ещё в далёком 2014, когда ему было всего 20 лет. За всё время службы бывал в самых горячих точках, самоотверженно выполняя все поставленные задачи ;
2)актуалізація значення «захисник» «Свою недолгую жизнь командир «спарты» прожил осмысленно, посвятив её главной цели - защите людей и свободы родной земли»;
3)опис лідерських якостей командира батальйону «Спарта» ОСОБА_13 (з позивним « ОСОБА_14 ») «Воха со своим батальоном эвакуируют гражданских из пылающей Волновахи. Командир лично руководил действиями подопечных и получил смертельное ранение» ;
Все годы военных действий был на передовых позициях, с оружием в руках отстаивал свободу и независимость нашей земли;
4)вербалізація шанобливого ставлення до командира батальйону «Спарта» ОСОБА_13 (з позивним « ОСОБА_14 ») « ІНФОРМАЦІЯ_22 , в том числе в Ставрополе и Волгограде. Но главный мемориал установлен в Донецке на алее славы, рядом с другими героями республики. Вот уже на торжественном открытии его памятника, где и похоронен легендарный комбат Воха, собрались родные и близкие, и, конечно, сослуживцы. Минута молчания, а после - возложение цветов. Траурный митинг продолжился в центре города, где состоялось открытие мемориальной таблички в честь командира «Спарты». Его установили на здании республиканского центра беспилотных систем имени ОСОБА_9 , открытого по его инициативе.
Р3:Человек, отдавший жизнь за каждого из нас. Человек, пожертвовавший собой во имя великой цели. Частичка его боевого духа в каждом из нас. Мы с честью продолжим его боевое дело.
Ж:Память о герое России почтили минутой молчания. Сослуживцы ОСОБА_9 характеризовали его как мужественного и бесстрашного человека. За годы боевых действий он получил множество ранений, в том числе 4 тяжёлых. Но это его никогда не останавливало, и каждый раз после лечения всегда рвался в бой. Ведь у него была единственная мечта сделать Донбасс свободным».
1 травня 2025 року між обвинуваченою ОСОБА_4 з участю адвоката ОСОБА_5 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.468-470, 472 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_15 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ст.436-2 ч.2 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести обвинувачена у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без конфіскації майна. При цьому сторони доходять висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та погоджуються на звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачена та її захисник підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.
Відповідно до ст.468 КПК України: у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, - поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, і регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановлені ст.476 КПК України.
Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без конфіскації майна. При цьому сторони доходять висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та погоджуються на звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України.
Згідно з ч.4 ст.469 КПК України: угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією). Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається. Потерпілі у вказаній справі відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.436-2 КК України, який згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином.
При цьому з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Обвинуваченій роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.
Керуючись ст.314, 394-395, 468-470, 472-476 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості, укладену 1 травня 2025 року між обвинуваченою ОСОБА_4 з участю адвоката ОСОБА_5 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_15 , - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення /злочину/, передбаченому ст.436-2 ч.2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку, який суд визначає в 2 /два/ роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до пунктів 1,2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати по кримінальному провадженню за проведення судово-лінгвістичної експертизи №44 від 13.12.2024 в розмірі 14326грн.20коп. на користь держави за експертні послуги.
Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_16 від 8 квітня 2025 року на майно, виявлене та вилучене в ході обшуку 01.04.2025, який проводився за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 6 білого кольору, з ІМЕІ - НОМЕР_1 , в чохлі, з сім карткою - НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.96-1, 96-2 КК України застосувати до речового доказу: мобільного телефону Iphone 6 білого кольору, з ІМЕІ - НОМЕР_1 , в чохлі, з сім карткою - НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання в кімнату речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області /м.Ужгород, вулиця Довженка, 3; квитанція №659 від 14.04.2025/, - спеціальну конфіскацію, яка полягає у його примусовому безоплатному вилученні у власність держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити ОСОБА_4 та прокурору.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1