Справа № 308/10493/25
13 серпня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2025 року, вказану позовну заяву залишено без руху із зазначення недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що як вбачається зі змісту позовної заяви 13.11.2020 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач, Позикодавець) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено договір позики який був оформлений боргового розпискою, за яким Позичальник отримав у Позикодавця грошові кошти у розмірі 230000 доларів США та взяв на себе зобов'язання їх повернути у строк до 13.11.2021 року. Позивач зазначає, що відповідач борг не повернув. При цьому позивач додає до позовної заяви копію розписки.
В ухвалі суду від 24.07.2025 зазначалось, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №235/5555/16-ц (провадження № 61-28858св18).
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст.ст.1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал розписки.
Разом із тим, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 до позовної заяви не долучає оригіналу боргової розписки, а надає до суду, в додатку до позовної заяви лише її копію.
За таких обставин, позивачу необхідно було надати суду оригінали боргової розписки, яка згідно позовної заяви знаходиться у позивача.
12.08.2025 на адресу суду поштовим зв'язком надійшла заява від позивача на виконання вимог ухвали від 24.07.2025 року Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/10493/25, в якій ОСОБА_1 зазначив, що оригінал боргової розписки від 13.11.2020 року буде наданий для суду у судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Позивач просить відкрити провадження у справі № 308/10493/25.
Вивчивши, матеріали позовної заяви, заяву подану на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що позивачем не усунено недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 545 ЦК України, прийнявши зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, наявність оригіналу розписки у позивача як кредитора свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було вказано на необхідність подати до суду оригінали боргової розписки, яка згідно позовної заяви знаходиться у позивача. Однак позивачем на виконання вказаної ухвали до суду не надіслано оригінал розписки.
Таким чином станом на станом на 13.08.2025 року, недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.07.2025 позивачем не усунуто.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,- вважати неподаною і повернути позивачеві.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Роз'яснити позивачеві, що якщо ним буде подано клопотання про повернення сплаченої суми судового збору, сплачена сума судового збору йому буде повернута.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош