Справа № 308/11157/25
1-кс/308/4610/25
13 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 від 29 липня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, про арешт майна,-
Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 від 29 липня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування встановлено, що 28.07.2025 до ч/ч відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт працівника вказаного підрозділу, про те, що 28.07.2025, під час відпрацювання списків осіб, які перебувають в розшуку ТЦК як особи що не оновили військово-облікові дані, близько 18:00 год. було відвідано адресу: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в ході відпрацювання, на території дворогосподарства за вказаною адресою було виявлено окультурені низькорослі рослини, ззовні схожі на рослини коноплі в кількості 10 шт., які даний громадянин вирощував з метою подальшого особистого вживання.
28 липня 2025 року дані відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 310 КК України.
28 липня 2025 року о 19 годині 00 хвилин в ході проведення огляду місця події за адресою: Ужгородський район, м. Чоп, вул. Приозерна, 70 слідчим СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 було вилучено: саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., що упаковано до поліетиленового пакету чорного кольору та опечатано биркою з підписами понятих. Дані саджанці вилучено за участі власника домоволодіння громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
У клопотанні містяться покликання на абз. 1 ч. 5 ст. 171, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 170, п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, ч. 3 ст. 170, п. 2 ч. 2 ст. 173, ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 132, ч. 5 ст. 171 КПК України.
Прокурор зазначає, що 29 липня 2025 року постановою старшого дізнавача СД відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., що упаковано до поліетиленового пакету чорного кольору та опечатано биркою з підписами понятих - визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
У клопотанні вказано на те, що зважаючи на те, що саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт. були об'єктом кримінальних протиправних дій, їх перебування на зберіганні у третіх осіб, створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що, своє чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 2 КПК України.
З огляду на те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, керуючись ст. ст. 2, 9, 16, 36, 131, 132,167, 170, 171 КПК України, прокурор просить: накласти арешт на саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., які було вилучено 28 липня 2025 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за участі власника домоволодіння громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Згідно матеріалів клопотання, таке датовано 29.07.2025, поряд із цим згідно відмітки на поштовому конверті, лист із клопотання дізнавача для відправлення працівником пошти прийнято 26.07.2025.
12.08.2025 дізнавачем подано, для приєднання до матеріалів клопотання, рапорт в якому зазначено, що нею 29.07.2025 через відділення АТ «Укрпошта» було відправлено клопотання про арешт майна по кримінальному провадженні №12025078170000175 від 29.07.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України. В подальшому здійснивши бесіду з працівником АТ «Укрпошта» встановлено, що дати на штампах Укрпошти здійснюються автоматично за допомогою механізму в самому штампі та змінює її пристрій при кожному штемпелюванні, оновлюючи її на поточну. Похибка у даті на штампі Укрпошти могла виникнути через погане встановлення та закріплення штампу.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Разом із тим, прокурором подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності, підтримує таке та просить задоволити.
Власник майна, який належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотанні у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Особливості досудового розслідування кримінальних проступків визначено главою 25 КПК України.
Так, згідно ч. 2 ст. 298 КПК України, досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Частиною першою статті 298-3 КПК України визначено, що речі, які є безпосереднім предметом посягання, виявлені під час огляду речей, вилучаються уповноваженою службовою особою Національної поліції. Вилучені речі і документи зберігаються органом, що їх вилучив, до розгляду провадження про кримінальний проступок по суті в суді у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Про вилучення речей і документів складається протокол.
Вилучені речі визнаються речовими доказами, про що виноситься відповідна постанова, та вони приєднуються до матеріалів дізнання, що відповідає положенням ч. 2 статті 298-3 КПК України.
За правилами ст. 300 КПК України, для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, передбачені цим Кодексом, та негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені частиною другою статті 264 та статтею 268 цього Кодексу, а також відбирати пояснення для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку, проводити медичне освідування, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта, знімати показання технічних приладів і технічних засобів у провадженнях щодо вчинення кримінальних проступків, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, вилучати знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей, до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування - СД ВП№1 Ужгородського районного управління ГУНП в Закарпатській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 від 29 липня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України.
Згідно матеріалів клопотання, 28.07.2025 до ч/ч відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт працівника вказаного підрозділу, про те, що 28.07.2025, під час відпрацювання списків осіб, які перебувають в розшуку ТЦК як особи що не оновили військово-облікові дані, близько 18:00 год. було відвідано адресу: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в ході відпрацювання, на території дворогосподарства за вказаною адресою було виявлено окультурені низькорослі рослини, ззовні схожі на рослини коноплі в кількості 10 шт., які даний громадянин вирощував з метою подальшого особистого вживання.
28 липня 2025 року дані відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 310 КК України.
Згідно наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_4 , ним надано дозвіл працівникам ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області на проведення огляду належного йому будинку.
Згідно наявного в матеріалах клопотання протоколу огляду місця події: 28 липня 2025 року о 19 годині 00 хвилин в ході проведення огляду місця події за адресою: Ужгородський район, м. Чоп, вул. Приозерна, 70 слідчим СВ відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 було вилучено: саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., що упаковано до поліетиленового пакету чорного кольору та опечатано биркою з підписами понятих. Дані саджанці вилучено за участі власника домоволодіння громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Постановою старшого дізнавача від 29 липня 2025 року саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., що упаковано до поліетиленового пакету чорного кольору та опечатано биркою з підписами понятих - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, в ході огляду місця події речі можуть мати значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
При цьому, вказане в клопотанні майно на переконання слідчого судді, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).
Разом із тим, є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема як порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду (ч. 4 ст. 87 КПК).
Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.
При цьому, слідчий суддя вважає, що вилучені в ході огляду місця події речі, можуть бути предметом експертних досліджень. Таким чином, в разі не накладення арешту на тимчасово вилучене майно, існує ризик втрати речових доказів, а відтак необхідно забезпечити у незмінному стані збереження речового доказу, та подальшого безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна для забезпечення організації проведення експертиз.
Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
При цьому вказано і на те, що відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна, а саме: вищеперерахованих речей, які були вилучені у ході проведення огляду, з метою забезпечення збереження даних речових доказів.
Згідно протоколу огляду, в ході якого було виявлено та вилучено майно (на яке прокурор просить накласти арешт) такий було проведено 28.07.2025, із клопотанням до слідчого судді орган досудового розслідування звернувся 29.07.2025. Клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно направлено поштовим зв'язком. Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 06.08.2025 року.
Слідчий суддя бере до уваги рапорт дізнавача з приводу направлення клопотання про накладення арешту у вказаному кримінальному провадженні поштовим зв'язком 29.07.2025 та імовірної похибки в проставлені дати на штампі Укрпошти.
Наведене на переконання слідчого судді дає підстави для висновку про дотримання строків звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
При цьому слід зазначити, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчим суддею враховано передбачені ч.2 ст. 173 КПК України підстави та обставини.
Так, слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Окрім того, вилучене майно може бути об'єктом експертних досліджень, огляду (мобільний телефон), з метою встановлення всіх фігурантів по справі.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання прокурора про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078170000175 від 29 липня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, про арешт майна,- задовольнити.
Накласти арешт на саджанці зовні схожі на рослини коноплі із кореневими системами в кількості 10 шт., які було вилучено 28 липня 2025 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за участі власника домоволодіння громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1