Справа № 298/501/25
Номер провадження 1-кп/298/25/25
13 серпня 2025 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12025071070000063 від 19 березня 2025 року,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Волосянка Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із неповною загальною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, який зайнятий постійним доглядом за матір"ю похилого віку, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду зазначене кримінальне провадження,
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції являються працівниками правоохоронного органу.
Відповідно до ст.42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання своїх повноважень, уповноважена застосовувати такі заходи примусу як фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: гумові та пластикові кийки; електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії; засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо) та інше.
У відповідності до статті 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Так, у відповідності до наказу про призначення на посаду №205 о/с від 26.10.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду начальника сектору превенції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
19.03.2025 близько 14.00 години начальник сектору превенції відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи свої безпосередні функціональні обов'язки у відповідності до наказу №650 від 28.07.2017 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад», здійснював свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про Національну поліцію", "Про запобігання та протидію домашньому насильству", "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", інших актів законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, а також у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснював діяльність спрямовану на перевірку документів в осіб чоловічої статі призовного віку.
19.03.2025 близько 14.00 год. ОСОБА_5 знаходився в дворогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 по місцю проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який попередньо запропонував ОСОБА_5 спільно з ним пройти до його помешкання для пред'явлення документів, де в подальшому ОСОБА_5 очікував на подвір'ї допоки ОСОБА_3 зайшов до будинку, після чого виніс документи, що посвідчують особу та військово-облікові документи. Під час їх перевірки поліцейським було виявлено, що ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства потребує оновлення військово-облікових даних, про що повідомив останньому, а саме: необхідність оновлення облікових даних у РТЦК та СП. В свою чергу ОСОБА_3 почав поводитись агресивно, висловлюватись в адресу працівника поліції нецензурною лайкою, в результаті чого виникла словесна перепалка між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з приводу військово-облікових даних.
У подальшому, ОСОБА_3 повідомив поліцейському, що зараз винесе необхідні документи, щоб уникнути розбіжностей та знов попрямував до будинку, в цей час ОСОБА_5 перебував на подвір'ї домогосподарства. Через 1- 2 хвилини ОСОБА_3 вибіг з будинку з сокирою в руках, якою активно почав погрожувати працівнику поліції, тобто замахувався сокирою в його сторону для спричинення тілесних ушкоджень. У відповідності до ст. ст. 42, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_5 було застосовано такі заходи примусу як фізична сила, під час якої він вибив з рук ОСОБА_3 сокиру. В результаті вказаних дій під час штовханини ОСОБА_3 , схопивши ОСОБА_5 за форменний одяг, повалив останнього на землю, де між ними в подальшому відбувалась боротьба, яка тривала декілька хвилин та під час якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 один удар рукою стиснутою в кулак в обличчя зліва, в результаті чого наніс останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на шкіряних покривах лівої скроні та зовнішнього кута лівого ока, що підтверджується судово-медичною експертизою.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, - умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав себе винним по пред'явленому обвинуваченню за ч.2 ст.345 КК України в повному обсязі, погодився із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно 19 березня 2025 року близько 14.00 год. поліцейський ОСОБА_7 просив надати йому для перевірки документи, що посвідчують особу обвинуваченого та військово-облікові документи, він пішов до свого будинку в АДРЕСА_1 , взяв відповідні документи і надав такі, однак поліцейський ОСОБА_7 виявив, що військово-облікові документи обвинуваченого прострочені, після чого, обвинувачений під приводом взяти документи, пішов знову до будинку, звідки вийшов з сокирою в руках, якою погрожував потерпілому, замахуючись вказаним предметом на нього, однак, останній вибив з рук обвинуваченого сокиру, а той в свою чергу наніс потерпілому удар кулаком в обличчя. ОСОБА_3 повідомив, що перебував в стані сильного алкогольного сп"яніння, вжив в той день близько півлітра горілки. Ствердив, що поводився агресивно, не цілком розумів, що робить. Запевнив, що усвідомлював те, що потерпілий ОСОБА_7 є поліцейським, останній був у форменному одязі, приїхав на службовому автомобілі поліції. Зазначив, що шкодує, що вчинив дане кримінальне правопорушення, зробив висновки з своїх дій, розкаюється у вчиненому, більше так вчиняти не буде.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме: в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків,вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
На переконання суду, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в суб'єктивному ставленні останнього до вчиненого, зокрема, в тому, що він визнав факт вчинення кримінального правопорушення та негативні наслідки такого, визнав свою провину у вчиненому повністю, висловив щирий жаль з приводу цього, усвідомив протиправність своєї поведінки, щиро вибачився за скоєне перед потерпілим.
Має місце активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , що полягає у тому, що останнім органу досудового розслідування та суду повідомлено про відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, під час судового розгляду провадження дано послідовні визнавальні показання.
Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп"яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема його вік, те, що останній є розлученим, зайнятий постійним доглядом за матір"ю похилого віку, не перебуває на психіатричному та наркологічному обліках, непрацевлаштований, однак є працездатним, має місце реєстрації та постійного проживання, за яким характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.345 КК України.
Суд приходить до висновку, що покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки буде відповідати меті, визначеній у ст.50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 в даному випадку реального покарання не буде відповідати характеру вчиненого ним злочину, обставинам вчинення такого, потерпілий ОСОБА_5 жодних претензій до обвинуваченого не пред'явив, просив не застосовувати до обвинуваченого реальну міру покарання, останнього вибачив, а сам обвинувачений розкаявся в своїх протиправних діях. За таких обставин досягнення цілей покарання - виправлення та перевиховання, можливе без ізоляції ОСОБА_3 від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Врахувавши означені вище обставини, з огляду також на те, що обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненому щиро розкаявся, надавав суду послідовні показання, якими викривав свої дії, суд прийшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах, передбачених санкцією ч.2 ст.345 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки та відповідно до ч.1 ст.75 КК України, доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 слід звільнити від призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік і 5 місяців з покладенням обов"язків, передбачених ст.76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання заходів забезпечення кримінального провадження суд вирішує у порядку ст.174 КПК України.
ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні 19.03.2025 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, відносно ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, строк дії якого закінчився.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 у період з 19.03.2025 по 21.03.2025 перебував під вартою, то йому слід зарахувати зазначений строк попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
З огляду на особу обвинуваченого, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, визначену йому міру покарання, дотримання ним належної процесуальної поведінки, суд не знаходить підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року і 5 (п'яти) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну роботу;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок іспитового строку ОСОБА_3 обраховувати з дня ухвалення вироку - з 13 серпня 2025 року.
В строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати час його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 19.03.2025 по 21.03.2025 включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - сокиру із дерев"яною ручкою, яка внизу обмотана ізоляційною стрічкою, а також усилена листом металу - знищити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2025 року на вилучену в ході огляду місця події від 19 березня 2025 року: сокиру із дерев"яною ручкою, яка внизу обмотана ізоляційною стрічкою, а також усилена листом металу - скасувати.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1