Справа № 522/14102/24
Провадження №2-а/522/109/25
13 серпня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №С/10895 від 12 липня 2024 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн, оскільки, як зазначено в постанові, він, у порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, п. 3.2 гл. 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року № 402 (зі змінами та доповненнями), своєчасно не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я. Документи щодо поважних причин своїх неявок до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав.
Позивач з даною постановою не погоджується, вважає її такою, що прийнята не у спосіб, передбачений нормами КУпАП та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Звертає увагу, що у постанові зазначено, що він скоїв адміністративне правопорушення, що не передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, з чого слідує, що уповноваженою особою при складанні постанови не встановлено в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак всупереч вимогам законодавства на нього накладено штраф. При цьому зазначає, що частка «не» у фразі «скоїв адміністративне правопорушення, що не передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП» не може вважатися технічною помилкою, оскільки таке ж формулювання використано відповідачем і в іншій постанові, прийнятій відносно позивача, яка оскаржується ним у судовому порядку.
Щодо зазначених в оскаржуваній постанові обставин правопорушення зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення містяться суперечності, оскільки в ньому зазначено про його особисте звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 та одночасне неприбуття для уточнення облікових даних та проходження медичного переогляду. Позивач на виконання вимог законодавства просив у протоколі надати йому час для збору медичних документів.
Зазначає, що жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду він до 09.07.2024 не отримував. В оскаржуваній постанові не зазначено коли саме він своєчасно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли він повинен був прибути, а також не вказано, що це відбувалось в особливий період.
Вважає, що перелічені в оскаржуваній постанові норми законодавства, порушення яких йому інкримінується, а саме ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів п. 3.2 гл. 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року № 402 (зі змінами та доповненнями), не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зазначає, що 60-денний строк для уточнення персональних даних спливав 16.07.2024, тоді як протокол та постанову відносно нього складено 09.07.2024 та 12.07.2024 відповідно, що означає, що зазначений строк ще не сплинув. При цьому до 09.07.2024 він жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду не отримував. При цьому ані в протоколі, ані в оскаржуваній постанові взагалі не зазначено коли він мав прибути.
Крім того, до протоколу № 10548 не було додано ані копії повістки, яка мала б йому вручатися, ані акта про відмову від отримання повістки, ані копії розпорядження про створення групи оповіщення у складі представників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Просив взяти до уваги, що він був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 08.07.2024, де його утримували до 09.07.2024, у зв'язку з чим вважає, що у співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 була можливість перевірити та оновити його дані, він не ухилявся від цього. Крім того інформація про нього наявна в інформаційно-телекомунікаційних системах та базах даних тощо, з яких відповідач міг отримати його персональні дані, що згідно примітки до статті 210 КУпАП виключає застосування положень статей 210, 210-1 КУпАП.
Від проходження медичного огляду він також не ухилявся та не відмовлявся, однак бажав виконати свої обов'язки щодо надання медичної документації, про що й зазначив у своїх пояснення до протоколу №С/10548 від 09.07.2024 та просив надати йому час на збір та надання ВЛК медичних документів.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки ним не було допущено жодного з порушень, про які зазначено в оскаржуваній постанові.
Також позивач посилався на оформлення оскаржуваної постанови не у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024.
На підставі наведеного просив визнати протиправною та скасувати постанову № С/10895 від 12.07.2024 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, натомість заперечення по суті справи стосувалися притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_2 , який не є позивачем у даній справі, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом до уваги. Водночас відповідач звертав увагу, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце розгляду справи, йому були належним чином роз'яснені права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення від 09.07.2024 № С/10549. ОСОБА_1 особисто надав пояснення про те, що не відмовляється проходити військово-лікарську комісію, але йому потрібно 14 днів на збір даних, чим, на думку відповідача, підтвердив факт несвоєчасного проходження медичної комісії. Однак, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи для участі у розгляді не прибув, а копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримала його представник адвокат Колєва Ю. Л. особисто під підпис 09.08.2024.
Разом з відзивом на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано копію постанови № С/10895 від 12.07.2025 відносно ОСОБА_1 та матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.07.2024 №С/10549, 09.07.2024 об 11:30 год. в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Факт вчинення правопорушення підтверджують двоє свідків.
У вказаному протоколі ОСОБА_1 надав пояснення, що він не відмовляється проходити ВЛК, однак йому необхідно зібрати медичні документи про обстеження його здоров'я та просив надати йому для цього 14 днів.
12.07.2024 т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 прийнято постанову № С/10895 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Як зазначено у постанові ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, п. 3.2 гл. 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року № 402 (зі змінами та доповненнями), своєчасно не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я. Документи щодо поважних причин своїх неявок до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП врегульовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з частиною першою статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною першою статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена у разі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.
Як слідує з матеріалів справи, у протоколі від 09.07.2024 №С/10549, зазначено, що 09.07.2024 об 11:30 год. в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності.
В оскаржуваній постанові від 12.07.2024 № С/10895 указано, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, п. 3.2 гл. 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року № 402 (зі змінами та доповненнями), своєчасно не прибув для уточнення облікових даних, проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я. Документи щодо поважних причин своїх неявок до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав.
Відповідно до ч. ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до п. 3.2 гл. 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 березня 2008 року № 402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Водночас, суд зазначає, що формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, а висновки органу щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими.
Натомість, як слідує з оскаржуваної постанови, відповідачем, зазначаючи про неприбуття ОСОБА_1 своєчасно для уточнення облікових даних та проходження медичного переогляду для визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я, не конкретизовано в чому саме полягає таке порушення, коли саме позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не прибув. Доказів виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для цієї мети, зокрема шляхом вручення (надсилання) йому повістки, матеріали справи не містять.
Крім того, щодо посилань відповідача в оскаржуваній постанові на своєчасне неприбуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, суд зазначає таке.
18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-ІХ від 11.04.2024 (Закон №3633-ІХ), яким положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно із абзацом 4 пункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 шляхом: прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Однак, як слідує з оскаржуваної постанови, вона складена відносно позивача зокрема за своєчасне неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних 12.07.2024, тобто до спливу строку, визначеного законодавством для вчинення таких дій, який спливає 16.07.2024.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд ураховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, будь-яких доказів на спростування адміністративного позову відповідачем не надано.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил військового обліку за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята відповідачем без достатніх доказів, які б підтверджували його вину за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Усе наведене судом вище в сукупності є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача та її скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи те, що відповідач не довів правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а судом також встановлено порушення, допущені відповідачем під час її прийняття, суд дійшов висновку, що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 № С/10895 від 12.07.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605, 60 грн за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 № С/10895 від 12.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штраф у розмірі 17 000 грн та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
13.08.25