Справа № 947/28546/25
Провадження № 1-кп/947/1161/25
12.08.2025 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в місті Одесі, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024162480000613 від 12.05.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород - Дністровський, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2020 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки;
-вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання в виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Так, 12 травня 2024 року в 15 годині 40 хвилин у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося в службовому приміщенні магазину «КОЛО», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 104 Б.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N? 2102- XI (зі змінами), з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його дії будуть не помічені, шляхом вільного доступу, зайшов до службового приміщення магазину «КОЛО», за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 104Б., звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон, марки Redmi Note 12, Onyx Grey, IMEIl: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 6999,00 гривень.
Далі з викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 6 999,00 гривень.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднанна з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, пояснив, що він дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював, підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: 12 травня 2024 року він таємно викрав мобільний телефон зі службового приміщення магазину «КОЛО», за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 104 Б, з місця вчинення злочину з викраденим майном зник. У скоєному кається просив суворого його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднанна з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, з'явлення зі зізнанням.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у психіатра та нарколога не значиться, раніше судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, злочин вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 на шлях виправлення не став.
Так, Верховний Суд у своїх висновках звертав увагу на те, що неодноразове притягнення особи до кримінальної відповідальності доводить стійкість сформованої у засудженого протиправної поведінки, адже засуджений не зробив належних для себе висновків попри суттєві заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави з метою не лише покарання, а відтак, в такому випадку, звільнення особи від відбування покарання, як захід примусу, не забезпечить додержання положень закону про кримінальну відповідальність, його виправлення та перевиховання.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують та обставин які обтяжують його покарання, думки прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі передбачений санкцією статті, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання у вигляді позбавленням волі межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Визначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
Так, ОСОБА_4 засуджений вироком Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2023 року за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, призначено покарання в виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно із ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з п.25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
Потерпіла ОСОБА_5 звернулася з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_4 спричиненої їй матеріальної шкоди у розмірі 6 999 гривень.
Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Так у відповідності до статті 1166 ЦК України - майнова шкода завдана особистим майновим правам фізичної особи, відшкодовується в особою, яка її завдала.
Факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 встановлено матеріалами справи, тому має бути відшкодована обвинуваченим в повному обсязі.
Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 К України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2023 року, виді одного місяця позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в межах кримінального провадження за № 12024162480000613 від 12.05.2024 року, не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 за цим вироком, рахувати з моменту взяття під варту в порядку виконання зазначеного вироку.
На підставі ст.71, ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання призначеного за сукупністю вироків, зарахувати, як часткове відбуте покарання за попереднім вироком Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2023 року, строк перебування під вартою з 02.08.2023 р. по 05.09.2023 р., із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 6 999 гривень, задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 6 999 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1