13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 669/1090/24
провадження № 51-3161ска25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року,
встановив:
Постановою судді Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року - без змін.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо нього.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Статтею 48 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до статті 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.
За змістом частини другої статті 19 Основного Закону України органи судової влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одними з основних засад судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (пункти 1, 2, 8 частини 3 статті 129 Конституції України).
У КУпАП, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Визначальною для оскарження в інстанційному судовому порядку є частина 2 статті 287 цього Кодексу, в якій зазначено, що постанову районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Процедура перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку регулюється положеннями статті 294 глави 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення» розділу IV КУпАП. Цільовим призначенням цієї глави є встановлення порядку оскарження, зокрема, постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 статті 294 КУпАП).
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», пункт 96 Рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»).
Таким чином, виходячи з основних засад судочинства згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня.
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також визначено в КУпАП. Так, відповідно до статті 294 КУпАП постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до апеляційного суду. Водночас постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
При цьому порядок перегляду постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено в главі 24-1 КУпАП не інакше, як з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не розглядалася і нею будь-яких рішень по цій справі не ухвалювалося, що виключає можливість перегляду Верховним Судом постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Таким чином, зазначене рішення не є предметом касаційного перегляду, у зв'язку з чим у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 129 Конституції України, статтями 294, 297-1 КУпАП, пунктом 1 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3