12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 590/554/23
провадження № 51-2954 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 24 травня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено правове обґрунтування заявленої вимоги, тобто зазначено доводи, котрі свідчать про допущення в справі таких істотних порушень норм прави, які зумовлюють обов'язкове скасування чи зміну судових рішень на підставах, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 22 вказаного Кодексу кримінальне провадження здійснюється на основі засади змагальності.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Як убачається зі змісту поданої скарги, у ній її автор просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК змінити вирок та ухвалу, зменшивши розмір призначеного засудженому покарання за один із низки злочинів (ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України). Однак, заявляючи таку вимогу сторона обвинувачення не обґрунтовує, яким чином порушене питання впливає на справедливість застосованого передбаченого законом остаточного заходу примусу, котрий навпаки вважає співмірним учиненому.
Крім того, автор касаційної скарги не зважив на правила ст. 22 КПК, відповідно до яких сторони обвинувачення та захисту самостійно обстоюють свої правові позиції та інтереси, а функції обвинувачення й захисту не можуть покладатись на один і той самий орган чи службову особу, що також корелюється зі статтями 2, 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру».
Разом із цим, не погоджуючись з ухвалою, якою вирок було залишено без змін, скаржник не врахував, що стороною обвинувачення рішення суду першої інстанції не оспорювалося в апеляційному порядку.
Таким чином у касаційній скарзі не наведено обґрунтування заявленої вимоги, що перешкоджає відкриттю касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 24 травня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3