12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 369/12444/22
провадження № 51-2768ск25
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року і
встановила:
із змістової частини касаційної скарги убачається, що ОСОБА_4 просить Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) витребувати апеляційну скаргу та дослідити її вимоги; дослідити запис судового засідання в суді апеляційної інстанції; скаржиться на неправомірні дії суддів; просить призначити розгляд скарги із зазначеними у ній вимогами та надати копії зазначених у скарзі документів для можливості оскарження цих процесуальних документів.
Колегія суддів перевірила касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та встановила, що її подано із порушенням норм вказаної статті.
Частиною 1 ст. 424 КПК України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Порушуючи вимоги норми цього Кодексу, скаржник не долучив до своєї скарги копію оскаржуваного ним рішення суду апеляційної інстанції. Оскільки останнім не долучено до касаційної скарги копії рішення суду апеляційної інстанції, зі змісту касаційної скарги неможливо зробити висновок про те, чи було рішення місцевого суду предметом апеляційного перегляду та яким саме процесуальним документом закінчився апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення. Вказане позбавляє суд можливості перевірити законність та обґрунтованість вимог касаційної скарги.
У п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України зазначено, що касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК України, тобто насамперед у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування, що впливає на остаточне рішення за результатами касаційного провадження. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив до змісту скарги конкретні вимоги, наслідком недодержання яких є повернення поданої скарги.
За положеннями згаданої статті в скарзі має бути викладено правове обґрунтування вимоги, сформульованої із додержанням принципу юридичної визначеності та ст. 436 КПК України, тобто з урахуванням того, яке рішення у конкретному провадженні вправі прийняти Суд за наслідками розгляду поданої скарги.
Крім того, у касаційній скарзі зазначається, у чому саме полягає незаконність оспорюваних рішень, допущення судами попередніх інстанцій таких порушень норм права, які відповідно до ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу слугують підставами для скасування або зміни судових рішень.
Однак у поданій касаційній скарзі усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України немає вимоги, сформульованої відповідно до ст. 436 цього Кодексу, котрою регламентовано повноваження Суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Щодо інших вимог скаржника викладених у скарзі, слід зазначити, що за статтею 6 Основного Закону України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (стаття 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» - далі Закон № 1402-VIII).
Відповідно до положень ст. 36 вищезгаданого Закону найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Суд касаційної інстанції не уповноважений розглядати скарги на дії суддів, судів нижчих інстанцій, вживати заходи до них та зобов'язувати їх до вчинення відповідних дій, вирішення питань, порушених у тексті скарги не належить до повноважень Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Проте подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Ураховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Колегія суддів уважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК України роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від
02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Міжрегіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від
24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга, залишена без руху, повертається, якщо особа не усунула її недоліків в установлений судом строк.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3