12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 369/3474/21
провадження № 51-3143ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Забір'я та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку 2 роки.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_5 на її користь 30 404 грн 97 коп матеріальної та 300 000 грн моральної шкоди.
Вирішено інші питання, визначені процесуальним законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року вирок місцевого суду змінено в частині вирішення цивільного позову.
Збільшено суму, яка підлягає стягненню із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди з 300 000 грн до 600 000 грн.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 09 грудня 2020 року приблизно о 18:45 під час руху автомобілем Volkswagen Transporter з р.н. НОМЕР_1 порушив вимоги пп. Б п. 2.3, п. 18.1 ПДР та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_4 внаслідок чого здійснив наїзд на неї. В результаті ДТП заподіяна потерпілій черепно-мозкова травма призвела до невиправних окорухових змін, які є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою непоправне знівечення обличчя.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду у розмірі 900 000 грн. Зазначає, що задоволений частково розмір морального відшкодування не зможе компенсувати її моральні та фізичні страждання. З посиланням на витяги з ЄРДР стверджує про невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що досудове розслідування було проведено неякісно, а вироком місцевого суду не враховано обставин, які обтяжують покарання. Заперечує наявність щирого каяття засудженого, оскільки його незначні виплати не давали змоги провести її лікування. Не погоджується із застосуванням до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Потерпіла вважає, що засудженому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок застосування до нього положень ст. 75 КК.
На переконання колегії суддів, наведені аргументи є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
В ході призначення покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності за необережне кримінальне правопорушення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, сталі соціальні зв'язки та позитивні характеристики з місць проживання та роботи.
Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття, яке полягало в осуді своєї протиправної, хоча і ненавмисної поведінки, та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, та перелік яких у ч. 1 ст. 67 КК є вичерпним, встановлено не було.
Також ОСОБА_5 з огляду на порушення правил ПДР, які призвели до тяжких наслідків для потерпілої, було призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_5 з самого початку досудового розслідування визнавав вину, протягом судового розгляду відшкодував потерпілій близько 50 000 грн, а в суді апеляційної інстанції - 7 000 грн. Також зі змісту судових рішень слідує, що на момент ДТП водій був тверезим.
Апеляційний суд звернув увагу і на те, що з моменту ДТП пройшло понад 4 роки, протягом яких ОСОБА_5 ніяких протиправних дій не вчинював, має сім'ю та утримує двох дітей 2012 і 2016 років народження.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку перевірив доводи потерпілої про її незгоду із розміром заподіяної їй моральної шкоди, який визначив місцевий суд та обґрунтовано збільшив його із 300 000 грн до 600 000 грн.
Таке рішення апеляційний суд постановив з урахуванням травми, яку отримала потерпіла внаслідок ДТП (зокрема, непоправне знівечення обличчя, втрата працездатності, роботи та неможливість вести звичний спосіб життя).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не порушили загальних засад призначення покарання, встановлених КК, і дійшли правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за яку його засуджено, із застосуванням положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Свої рішення суди належним чином мотивували.
Колегія суддів також погоджується із розміром моральної шкоди, яку ОСОБА_5 необхідно буде сплатити потерпілій.
Додатково суд звертає увагу, що не має повноважень визнавати особу винуватою у інших кримінальних порушеннях, в яких їй не пред'являвся обвинувальний акт, навіть якщо потерпілий переконаний у тому, що кримінально-правова оцінка вчинених діянь мала б бути іншою. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що зазначені аргументи потерпілої також були предметом оцінки суду апеляційної інстанції.
Отже, касаційна скарга потерпілої не містить конкретного обґрунтування невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, яке перешкодило чи могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 414 КПК, а відтак й необхідності скасування судового рішення на підставах, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, немає.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є законною, вмотивованою і обґрунтованою.
У зв'язку із відсутністю обґрунтування в касаційній скарзі переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3