12 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 547/517/24
провадження № 51-3155ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено йому покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 як військовозобов'язаний відмовився отримувати повістку про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за мобілізацією та відправки до військової частини, 01 березня 2024 року на 20:00 не прибув до вказаної установи, таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення шляхом призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.
На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що місцевий суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих та відомості про засудженого внаслідок чого призначив покарання, яке потрібно відбувати реально. Стверджує про неповноту судового розгляду, оскільки залишено поза увагою обставини щодо права на відстрочку у зв'язку із навчанням. Зазначає, що ОСОБА_5 не розумів наслідки спрощеного розгляду без захисника.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Сторона захисту не погоджується із тим, що суди у цьому провадженні не застосували до засудженого положення ст. 75 КК.
Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що під час призначення покарання ОСОБА_5 цей суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, відомості про його особу, у т. ч. вік та стан здоров'я, відсутність судимості, повне визнання фактичних обставин кримінального правопорушення, досудову доповідь органу пробації.
Обставинами, що пом'якшують покарання, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обтяжуючих встановлено не було.
На підставі вищенаведеного місцевий суд дійшов висновку про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ст. 336 КК.
Застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували врахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення під час правового режиму воєнного стану, значною суспільною небезпекою саме в цей період, фактом тривалої збройної агресії рф та необхідністю кожного громадянина здійснювати захист Батьківщини.
Інші обставини, про які вказує захисник у касаційній скарзі (зокрема наявність на утриманні матері пенсійного віку), не є достатніми для прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди врахували відомості щодо особи засудженого, обставини вчинення ним кримінального правопорушення та дійшли правильного переконання про доцільність виправлення засудженого шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке потрібно відбувати реально.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК.
Аргументи про те, що засуджений не розумів наслідки розгляду кримінального провадження на підставі положень ст. 349 КК були предметом ретельної перевірки апеляційного суду, який за наслідками перегляду відеозапису судового засідання в суді першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 було роз'яснено обвинувачення, з'ясовано чи правильно він розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції, а також було роз'яснено неможливість оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
У зв'язку із визнанням вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, місцевий суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі і щодо відсутності права на відстрочку.
Також Суд звертає увагу на те, що сторона захисту в апеляційному порядку не оскаржувала спрощений судовий розгляд за правилами ст. 349 КПК та фактично у касаційній скарзі не заперечує обставин, встановлених судом першої інстанції, а висловлює незгоду із призначеним засудженому покаранням.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - вимогам ст. 419 КПК.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3