05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 492/644/23
провадження № 61-6358ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович, на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Арцизька міська рада, Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсними проведених електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності та переходу (змін) права оренди, витребування земельної ділянки,
У червні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом
до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю. С., ДП «СЕТАМ», треті особи: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Арцизька міська рада, Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області, у якому просили:
- визнати недійсними проведені 02 грудня 2020 року електронні торги щодо продажу предмета іпотеки - нежитлової будівлі, загальною площею 56,8 кв. м,
що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом від 02 грудня 2020 року № 514486 та актом АСВП
№ НОМЕР_1 приватного виконавця про проведені електронні торги, затвердженим 14 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю. С.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
за ОСОБА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію переходу (зміни) права оренди
на земельну ділянку;
- витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,006 га, кадастровий номер 5120410100:03:003:0067.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня
2025 року, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.
16 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров А. О., через підсистему «Електронний суд», звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Арцизького районного суду Одеської області
від 19 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявників, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення
про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров А. О., залишено без руху
та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано надати докази
на підтвердження вартості спірної земельної ділянки, яка підтверджує ціну позову на день подання позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали представник заявників подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої долучив довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 22 червня 2023 року № 201-20230622-0006137628, відповідно до якої встановлено, що вартість земельної ділянки становить 200 741,91 грн.
Колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та у справі незначної складності, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції
у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів
(абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду
в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані
із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи
про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження може бути відкрите з урахуванням того, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За змістом касаційної скарги встановлено, що предметом позову є визнання недійсними проведених електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності та переходу (змін) права оренди, витребування земельної ділянки.
Щодо справи в частині вимоги немайнового характеру про визнання недійсними проведених електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності та переходу (змін) права оренди, то вона не є справою, яка підлягає розгляду
за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2019 року у справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З матеріалів касаційного провадження встановлено, що вартість земельної ділянки становить 200 741,91 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 22 червня 2023 року № 201-20230622-0006137628.
Крім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що згідно з протоколом
проведення електронних торгів від 02 грудня 2020 року № 514486 по лоту
№ 450427 торги з реалізації нежитлової будівлі 56,8 кв. м відбулися, переможець торгів став учасник № 2 - ОСОБА_3 з ціновою пропозицією 87 441,00 грн.
За таких обставин, вартість нежитлової будівлі 56,8 кв. м становить 87 441,00 грн.
З огляду на вказане ціна позову (вартість земельної ділянки та вартість нежитлової будівлі 56,8 кв. м) становить 288 182,91 грн (200 741,91 + 87 441,00),
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою
(3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно
до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення
у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявників у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявників (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки вони нічим не підтверджені,
а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Посилання представника заявників на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норми права
в подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення в малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання
про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію
та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після
їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення
у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris
(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною
та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez
de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року, § 36).
Представник заявників подав касаційну скаргу на судові рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, та у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочуров Андрій Олександрович, на рішення Арцизького районного суду Одеської області
від 19 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Арцизька міська рада, Арцизька державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсними проведених електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності та переходу (змін) права оренди, витребування земельної ділянки, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська