12.08.2025
Справа 522/8771/25
Провадження 1-кп/522/2492/25
12 серпня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке внесено 22.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024163030000028 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, суд, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, інших невстановлених осіб у виділеному кримінальному провадженні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти заявленого прокурором клопотання. Всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені. Водночас захисник, посилаючись, на те, що ОСОБА_5 є раніше не судимий, інвалід 3 групи, має низку невиліковних хвороб, проживає з матір'ю, має постійне місце проживання в м. Києві, можливость внести заставу на будь-яку суму відсутня, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за постійним місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначивши що він потребує лікування, яке в умовах слідчого ізолятору йому не надають.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу, обвинуваченого та його захисника, які просили про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, та дослідивши клопотання та долучені до них додатки, суд приходить до наступного.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.02.2025 року стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.03.2025 року з визначення застави у розмірі 166 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 502 648 (п'ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2025 року стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.04.2025 року з визначення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.08.2025 року з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, серед яких є, злочин проти власності, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого, що він згідно обвинувального акту зареєстрований та проживав в м. Києві, але не має постійного місця проживання в м. Одесі, раніше не судимий, що може свідчити про те, що він може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків. Також існує ризик незаконного впливу на свідків, а також інших осіб, які причетні до даного злочину та наразі встановлюються слідством у виділеному кримінальному провадженні.
Показання свідків, які можуть бути допитані надалі, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів і можуть відігравати ключову роль у встановленні предмета доказування у кримінальному провадженні.
Кримінальне процесуальне законодавство (ст. 23, 224 КПК України) передбачає, що показання свідків мають сприйматися судом безпосередньо в судовому засіданні. Відтак ризик впливу на свідків залишається актуальним етапі судового розгляду до моменту, коли суд отримає та дослідить їхні показання.
Зазначені обставини на переконання суду свідчать про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані, і ці ризики є доведеними прокурором.
Щодо доводів сторони захисту щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання під вартою, суд зазначає.
В матеріалах провадження наявні медичні довідки, відповідно до яких діагностованні певні захворювання у обвинуваченого, однак не встановлено будь-яких даних про те, що обвинувачений не може утримуватися під вартою.
Окрім цього, із наданих захисником документів вбачається, що усі запити та звернення обвинуваченого ОСОБА_5 , які стосуються його стану здоров'я задовольняються та йому створюються умови для звернення, консультації лікарями та проходження лікування.
Варто звернути увагу, що стан здоров'я обвинуваченого беззаперечно має істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак стороною захисту не надано медичних застережень щодо тримання обвинуваченого під вартою та в даному випадку зазначені обставини не дають підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 на більш м'який, оскільки ризики негативної поведінки обвинуваченого та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи на волі може переховатися від суду та здійснити вплив на свідків).
Крім того, суд звертає увагу на те, що суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких звинувачується ОСОБА_5 , зумовлена, зокрема, тим, що згідно з приміткою до ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України відноситься до корупційних. Такі правопорушення мають значний суспільний резонанс, оскільки корупцію визнано однією з найсерйозніших глобальних загроз державній безпеці, суспільному розвитку, а також вона сприяє підриву демократичних інститутів і цінностей.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, судом встановлено що обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд вважає, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, розмір завданої шкоди, тобто існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ними застави, у зв'язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199, 331,350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, залишити без змін.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кп/522/2492/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований чи проживає без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування із особами допитаними як свідками в рамках даного кримінального провадження.
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Визначені обов'язки покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк два місяці з часу внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заставодавця, що в разі невиконання покладених обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Зобов'язати начальника ДУ "Одеський слідчий ізолятор" повідомити Приморський районний суд м. Одеси, про результати проведення медичного обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у письмовому виді з долученням копій відповідних медичних документів проведення лікувальних процедур (зазначивши про отримання призначеного лікування, та у разі не отримання такого лікування, підстави та причини його ненадання).
В порядку вимог ч. 4 ст.535 КПК України зобов'язати орган, на який покладено обов'язок виконання зазначеного рішення, повідомити суд про його виконання.
Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 10.10.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1