Справа № 490/4114/24
нп 2/490/393/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
29 липня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов від ОСОБА_3 , яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 у якому представник позивача просить визнати за позивачем право власності на частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.05.2024 року відкрито підготовче провадження у справі. Одночасно з цим витребувано уприватного нотаріуса Грудницької І.М. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися з невідомих суду причин. Позивачем ОСОБА_1 та його представниками до суду подано заяви, у яких останні просять провести розгляд справи за їх відсутності та задовольнити позов. Відповідач станом на час розгляду справи правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , яке викладено російською мовою).
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва №490/9123/15-ц від 05.11.2015 року визнано договір купівлі-продажу від 22.03.1999р. №1-171 квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 на товарній біржі «Нерухомість-Миколаїв» - дійсним.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва №490/3726/15-ц від 17.11.2015 року визнано квартиру АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №333315553 від 24.05.2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить 1/1 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00039186054 від 07.04.2023 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва №460/6249/18 від 28.12.2018 року розірвано.
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи №24/2023 заведено після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 слідує, що позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької І.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого батька.
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.04.2024 року приватний нотаріус Грудницька І.М. зазначає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.11.2015 року справа №490/3726/15-ц, в якому частки співвласників не визначені, на підставі чого відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз'яснено право звернутися до суду для вирішення цього питання.
Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із частиною першою статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частина перша, друга статті 369 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи слідує, що у період придбання вказаної квартири, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00039186054 від 07.04.2023 року (шлюб укладено 16.12.1988 року).
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частина перша статті 70 Сімейного кодексу України вказує на те, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Наявними у справі матеріалами підтверджується, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - розірвано, а саме 28.12.2018 року (інформація з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00039186054 від 07.04.2023 року).
Позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 17.04.2024 року № 83/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , з огляду на те, що частки співвласників не визначені.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 Цивільного кодексу України вказує на те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 Цивільного кодексу України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).
Стаття 368 ЦК України визначає, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що частки у праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_13 на спірну квартиру є рівними та складають по за кожним співвласником. Доказів визначення часток в іншому розмірі матеріали справи не містять.
Відтак частка у праві власності на спірне нерухоме майно, після смерті ОСОБА_4 може бути успадкована позивачем у справі.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги, який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 та враховуючи відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартири АДРЕСА_2 , позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
За ОСОБА_1 слід визнати право власності на частку квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір сплачено під час подачі позову до суду.
Керуючись статтями 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Шолох