07 серпня 2025 року
м. Чернівці
справа № 713/3486/23
провадження 88-ц/822/1/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
за заявою судді Половінкіної Наталії Юріївни про самовідвід
ОСОБА_1 у листопаді 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів виплаченого авансу.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого авансу відмовлено.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0091), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 ; ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 лютого 2024 року у виді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,0522 га (кадастровий номер 7320510100:02:001:0026), яка розташована в м.Вижниця Чернівецької області, та яка належить ОСОБА_2 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в сумі 45000 Євро, три проценти річних з 20 червня 2023 року до 08 листопада 2023 року в сумі 525 Євро 21 цент.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада
2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30 тис грн, витрати на проїзд в сумі 3 872,70 грн, добові в сумі 1 726,20 грн. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених в суді першої інстанції, відмовлено.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 26 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2024 року залишено без змін.
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач В.В., у липні 2025 року звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Чернівецького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про перегляд постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами передано складу суду: головуючий Половінкіна Н.Ю., судді Височанська Н.К., Одинак О.О.
14 липня 2025 року Коваль Х.Ю. в інтересах якої адвокат Ткач В.В. надіслала до апеляційного суду заяву про відвід суддів Половінкіної Н.Ю., Височанської
Н.К. Одинака О.О.
Зазначала, що суть нововиявленої обставини, на підставі якої подано заяву про перегляд судового рішення, полягає в тому, що Касаційний цивільний суд Верховного Суду на час прийняття постанови від 26 лютого 2025 року міг бути не ознайомлений із заявою-претензією Орленко С.М. від 19 червня 2023 року, оскільки її немає в матеріалах справи. Відповідно перевіряючи висновок суду апеляційної інстанції касаційний суд не встановив обставину, що при визначенні дати 20 червня 2023 року як початку періоду, за яким з ОСОБА_2 стягнуто три відсотки річних, суд касаційної інстанції посилався на інший документ, який відмінний від заяви-претензії Орленко С. М. від 19 червня 2023 року.
Вказувала, що заява-претензія Орленко С. М. від 19 червня 2023 року має важливе значення для вирішення спору.
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю., суддів Височанської Н. К., Одинака О. О., у постанові від 17 жовтня 2024 року проігнорував саму суть заяви-претензії ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року й використав лише дату її відправлення поштою для визначення дати 20 червня 2023 року як початку періоду, за яким з ОСОБА_2 стягнуто три відсотки річних.
Посилалася на заінтересованість складу колегії суддів у результаті розгляду справи, а саме, у подальшому ігноруванні самої суті заяви-претензії ОСОБА_1 від 19 червня 2023 року.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2025 року відвід, заявлений ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Ткач В.В. колегії суддів у складі: головуючого судді Половінкіної Н.Ю., суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О., визнано необґрунтованим.
Заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Половінкіної Н.Ю., суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О. передано для вирішення іншому судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Половінкіної Н.Ю., суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О. передано судді Кулянді М.І.
Ухвалою від 17 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач В.В., про відвід суддів Половінкіної Н.Ю., Височанської Н.К., Одинака О.О. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого авансу за нововиявленими обставинами відмовлено.
07 серпня 2025 року ОСОБА_2 вдруге подано заяву про відвід судді Половінкіної Н.Ю.
Зазначає, що ухвалу про залишення заяви без руху було прийняте пізніше ніж у передбачений ч. 2 ст. 427 ЦПК України п'ятиденний строк. Аналогічне зволікання мало місце і з прийняттям постанови від 17 жовтня 2024 року.
Також вказує, що суд, залишаючи заяву без руху, необгрунтовано ставить реалізацію права ОСОБА_2 на перегляд судового рішення в залежність від обставин, які їй не були відомі.
Окрім того зазначає, що суддя Половінкіна Н.Ю. вже двічі приймала необгрунтовані судові рішення, які були не на користь ОСОБА_2 .
Систематичність порушення строків та необгрунтованих рішень породжують недовіру до судді Половінкіної Н.Ю., що викликає сумніви у її упередженості та об'єктивності при подальшому розгляді справи.
Суддею Половінкіною Н.Ю. 07 серпня 2025 року заявлено самовідвід, який мотивовано тим, що з метою уникнення будь-яких сумнівів у сторін та інших учасників судового процесу щодо неупередженості судді та забезпечення довіри до судової влади в Україні, вважає, що не може брати участь у апеляційному перегляді цієї справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі -а саме, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів.
У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена в п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).
Більше того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Підходи щодо упередженості та безсторонності з боку суддів викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України».
У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Колегія суддів вважає, що заява судді Половінкіної Н.Ю. про самовідвід є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, ЦПК України,
Самовідвід судді Половінкіної Наталії Юріївни визнати необґрунтованим.
Відмовити у задоволенні заяви судді Половінкіної Натадії Юріївни про самовідвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
О. О. Одинак