Справа № 629/270/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1266/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 246 КК України
11 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024221110000706 від 28.06.2024 за частиною 1 статті 246 КК України,
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Веселе Лозівського району Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2(два) роки.
На період відбування ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду покладено на нього наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно вироку, в червні 2024 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, перевезення незаконно зрубаних дерев, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства, на території Лозівської міської територіальної громади Харківської області. Так, в червні 2024 року ОСОБА_8 попросив про допомогу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо завантаження фрагментів спиляних дерев, які він мав спиляти в захисному лісовому насадженні, розташованому за межами населених пунктів Смирнівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади Харківської області, за допомогою бензинової пили, на що отримав згоду останніх.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діяли без попередньої змови між собою та яким було невідомо про злочинні наміри ОСОБА_8 , протягом червня 2024 року, точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено, на автомобілі марки «ВАЗ» моделі 21043 д.р.н. НОМЕР_1 , до якого був причеплений причеп марки ПГА 1 д.р.н. НОМЕР_2 прибували до захисного лісового насадження, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 6323986500:01:000:0478, за межами населених пунктів Смирнівського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади Харківської області, яка перебуває в комунальній власності Лозівської міської територіальної громади Харківської області. Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за допомогою бензинової пили спиляв та в подальшому розпиляв на колоди у вказаному лісовому захисному насадженні 4 сирорастучих дерева породи «Ясень звичайний» діаметром на пнях 13 см, 40 см, 40 см, 53 см, 1 сухостійне дерево породи «Ясень звичайний» діаметром на пні 38 см та 1 сирорастуче дерево породи «Дуб» діаметром на пні 40 см. В подальшому, колоди вказаних дерев ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_8 завантажили до причепу марки ПГА 1 д.р.н. НОМЕР_2 , який був причеплений до автомобілю марки «ВАЗ» моделі 21043 д.р.н. НОМЕР_1 , та перевезли за місцем мешкання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 заподіяв майнову шкоду Лозівській міській територіальній громаді Харківської області на загальну суму 71001 гривню 97 копійок, що є істотною шкодою. Не погоджуючись із вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити за частиною 1 статті 246 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, в іншій частині вирок суду - залишити без змін. Апеляційні вимоги обвинувачений ОСОБА_8 мотивує тим, що призначене покарання є занадто суворим. Під час досудового розслідування він не перешкоджав слідству та суду, вину визнав, критично оцінює свою поведінку, злочин є нетяжким, цивільний позов визнав повністю та має намір відшкодувати завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Обвинувачений зазначає, що має на утриманні малолітню дитину, 2020 року народження. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи ОСОБА_8 про можливість призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 246 КК України є слушними. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, врахував, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 246 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно статті 66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття, обставин, що обтяжують покарання - не встановлено. Судом першої інстанції щодо особи обвинуваченого встановлено, що останній на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину, ДОП СП Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий. У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що санкція частини 1 статті 246 КК України передбачає альтернативні види основного покарання, а саме: штраф від тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду, не навів конкретної аргументації саме для призначення такого виду покарання, враховуючи, що санкція даної статті також передбачає менш суворий вид покарання у виді штрафу. Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Верховний Суд в ухвалі від 09.09.2024 у справі № 646/4116/23 зазначив, що суд першої інстанції, обираючи вид покарання, не врахував приписи частини 2 статті 65 КК України щодо презумпції призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно є недостатнім для досягнення мети покарання. Отже, виходячи з положень частини 2 статті 65 КК України, суд першої інстанції, застосовуючи більш суворий вид покарання, що передбачений санкцією статті, має мотивувати свої висновки та зазначити, які обставини перешкоджають призначенню більш м'якого виду покарання, яке передбачене санкцією статті.
Вирішуючи питання про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого покарання у виді штрафу, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ОСОБА_8 раніше не був судимий, на обліках у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, вину у вчиненому визнав та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку частини 3 статті 349 КПК України, щиро розкаявся, обставини, які б обтяжували покарання, не встановлені.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Відповідно до статті 414 КК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України змінити вирок суду та пом'якшити ОСОБА_8 покарання за частиною 1 статті 246 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., оскільки таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого, буде відповідати принципу індивідуалізації, а також досягненню мети - попередження скоєння ним нових злочинів.
Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 414, 418, 419 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2025 року - змінити.
Пом'якшити ОСОБА_8 призначене йому покарання за частиною 1 статті 246 КК України з двох років пробаційного нагляду до штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
В решті вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: