Справа № 348/608/25
Провадження № 11-кп/4808/349/25
Категорія ч.4 ст.185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
12 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025091200000013 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 та за сукупністю вироків визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ухвалено рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 в порядку виконання цього вироку суду.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2025 року виправлено описку у абзацах 6, 7 розділу IV мотивувальної частини і в абзаці 2 резолютивної частини вироку Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 у справі № 348/608/25, а саме: після слова "вироком" замість "Надвірнянського районного" слід читати "Івано-Франківського міського", далі за текстом.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за корисливий злочин, на шлях виправлення не став, правильних висновків не зробив, під час не знятої та не погашеної судимості, в період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102 - ІХ, який продовжено Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 на 90 діб, повторно вчинив умисний корисливий злочин.
Так, ОСОБА_8 , на початку грудня 2024 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, помітив гараж по АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , та у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_8 на початку грудня 2024 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено,у світлу пору доби, за допомогою пилки зрізав навісний замок на дверях гаражу, після чого проник в середину, звідки таємно викрав, бетонозмішувач марки «KENTAVR», вартістю 6 874,00 грн, будівельно-садову тачку марки «DETEX» вартістю 1 500,00 грн та занурювальний насос марки «Werk»вартістю 2 086,00 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 10 460,00 грн.
В подальшому ОСОБА_8 залишив місце злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_8 31 грудня 2024 року близько 01 години, розпиваючи спільно із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 алкогольні напої в підсобному приміщенні по АДРЕСА_1 , помітив на столі павербанк та портативну колонку марки «JBL», що належать ОСОБА_10 , і у нього виник умисел на таємне викрадення вказаних речей.
Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_8 таємно викрав належні ОСОБА_10 портативну колонку марки «JBL» моделі «Charge 5»вартістю 3 850,00 грн та павербанк марки «PowerBank»моделі «НХ 200 Q 5» вартістю 1 033,00 грн.
Після вчинення крадіжки ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 4 883,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вирок суду з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Ухвалити новий вирок, яким на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік.
Зокрема, посилається на те, що судом не враховано обставини, які пом'якшують покарання - його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Стверджує, що матеріалами досудового слідства підтверджуються вказані обставини, так як він добровільно брав участь у всіх слідчих діях, надавав слідчим послідовні та правдиві пояснення, розказавши обставини вчинення злочину. Про щирість каяття також свідчать його вибачення перед потерпілими та часткове відшкодування завданих збитків. Вважає, що судом в достатній мірі не враховано думки потерпілого ОСОБА_10 , який просив його суворо не карати. На думку обвинуваченого, при таких обставинах, суд мав можливість призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судове засідання апеляційного суду не з'явився хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора.
Під час апеляційного розгляду прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін. Не заперечував щодо розгляду провадження за відсутності обвинуваченого.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого,
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 4 ст. 185 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вказує на незаконність вироку суду в частині призначеного йому покарання і вважає його несправедливим через суворість.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального Закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі, а висновки суду належним чином мотивовані.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений не одружений, не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 309 КК України, покарання у виді штрафу за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України не відбув, має повну середню освіту, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, винуватість у вчиненні злочинів визнав, відшкодував потерпілому ОСОБА_10 та не відшкодував потерпілій ОСОБА_9 завдану у результаті вчинення злочину шкоду; наявність пом'якшуючих обставин та обставини, що обтяжує покарання.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_10 завданого збитку.
До обставин, які обтяжують покарання суд вірно відніс вчинення кримінального правопорушення щодо крадіжки у потерпілого ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднав невідбуте покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 року та за сукупністю вироків визначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому покарання, враховуючи наведені дані про його особу та конкретні обставини провадження.
Окрім цього, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив новий злочин до відбуття покарання за попереднім вироком, у зв'язку з чим судом було призначено йому остаточне покарання з урахуванням приписів ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутого реального покарання за попереднім вироком, то звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України є неприпустимим.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе тільки за умови реального відбування покарання у виді позбавлення волі і останній не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Обґрунтовуючи необхідність застосування вимог ст.75 КК України та звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, обвинувачений посилається на обставини, які вже були враховані судом при призначенні покарання та вирішенні питання про необхідність призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті закону.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, при апеляційному розгляді не встановлено.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5