ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/5883/25
№ провадження 1-кп/646/1320/2025
13 серпня 2025 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні:
начальник відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006109 від 09 травня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Пересічне Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця призваного під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді командира відділення управління командира взводу 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону, у військовому званні «сержант», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України,
та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 ,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 106 від 29 грудня 2023 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 36 від 05 лютого 2025 року молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира відділення управління командира взводу 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальойону військової частини НОМЕР_1 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20) частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно із статтею 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як убачається зі статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Так, 18 квітня 2025 року приблизно о 23:30 годині у населеному пункті Гусинка Куп'янського району Харківської області командиром 1 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 командиру відділення управління командира взводу 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону молодшому сержанту ОСОБА_4 було доведено бойове розпорядження командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 № 225 від 18 квітня 2025 року, що полягало у необхідності до 02:00 години 19 квітня 2025 року здійснити зосередження за визначеними координатами з метою створення резерву та підготовки вогневих позицій для всебічної підтримки дій на зайнятих позиціях відділень: ПВ «ВАРШАВА», ПВ «АРГОНН», ПВ «АСТАНА», ПВ «ЛОНДОН», які розташовані на території Куп'янського району Харківської області.
Однак, молодший сержант ОСОБА_4 , будучи невдоволеним цим наказом щодо зосередження за визначеними координатами, з метою створення резерву та підготовки вогневих позицій для всебічної підтримки дій на зайнятих позиція відділень: ПВ «ВАРШАВА», ПВ «АРГОНН», ПВ «АСТАНА», ПВ «ЛОНДОН», які розташовані на території Куп'янського району Харківської області, перебуваючи у місці доведення бойового розпорядження в населеному пункті Гусинка Куп'янського району Харківської області, орієнтовно о 23:33 годині, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати вказане бойове розпорядження.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання
13 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006109 від 09 травня 2025 року, укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з другої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1943, на підставі статей 468, 469, 470 та 472 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до угоди, обвинувачений ОСОБА_4 , беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, у повному обсязі повідомленої йому підозри, передбаченої частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України.
Сторони, ураховуючи обставини провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи його щире каяття, беззастережне визнання своєї винуватості, відсутність заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, беручи до уваги інтереси суспільства в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, продовжує проходити військову службу та виконувати конституційний обов'язок із захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності Української Держави, зокрема, приймати участь в обороні країни, стримуванні збройної агресії РФ проти України, сторони уважають за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, із застосуванням положень статті 69 Кримінального кодексу України, а саме, призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченими санкцією у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.
При цьому, сторони погоджуються на підставі статті 58 Кримінального кодексу України замінити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 15 % із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 .
Відповідно до угоди обвинувачений розуміє, що відповідно до частини другої статті 473 Кримінального процесуального кодексу України наслідком укладання та затвердження даної угоди є для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394, 424 Кримінального процесуального кодексу України.
Підстави та порядок оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в пункті 1) частини першої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, та в касаційному порядку, що визначені в пункті 1) частини третьої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України, обвинуваченому роз'яснено і є зрозумілими.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів, обвинуваченому роз'яснено і є зрозумілими.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України - прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальниму порядку.
Обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 Кримінального кодексу України.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України
Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з такого.
Обвинувачений підтримав укладення угоди, зазначив про її добровільність. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався. Обвинувачений беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.
ОСОБА_4 цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на їх користь. Наполягає на укладенні угоди, повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Прокурор угоду підтримав, оскільки вона відповідає вимогам закону.
Судом додатково досліджено: матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 20 травня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави 60 560,00 гривень; довідку про звільнення серія ХАР № 04857, згідно якої ОСОБА_4 21.05.2025 звільнено з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесенням застави.
Згідно із пунктом 1) частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно із вимогами частини четвертої статті 469 Кримінального кодексу України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, з урахуванням положень статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжких злочинів, тому за цією ознакою підпадає під дію пункту 1) частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини сьомої статтіі 474 Кримінального процесуального кодексу України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Дії ОСОБА_4 за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України кваліфіковано вірно, за ними можливе укладення угоди.
Умови угоди не суперечать вимогам закону, відповідають інтересам суспільства, який полягає у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Добровільність укладення угоди не викликає жодних сумнівів. Виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов'язань є цілком можливим.
Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 , який підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, беззаперечно визнав свою вину, просив призначити покарання відповідно до узгодженого в угоді про визнання винуватості.
На підставі викладеного вище, всебічно дослідивши обставини справи, суд визнає ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України за ознаками «непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану».
Мотиви, з яких суд виходив при призначенні покарання
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.
Суд ураховує умови угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, відповідно до якої узгоджено застосування статті 69 Кримінального кодексу України, а саме призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 402 Кримінального кодексу України, та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та на підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 15 % із суми грошового забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З огляду на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим у кримінальному правопорушенні, вчинення кримінального правопорушення вперше, не настання тяжких наслідків від вчиненого, наявності міцних соціальних зв'язків, участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, відсутності обтяжуючих обставин, суд доходить висновку про можливість застосування статті 69 Кримінального кодексу України та призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 402 Кримінального кодексу України та призначення ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі; на підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахування в дохід держави 15 % із суми грошового забезпечення.
Статтею 54 Кримінального кодексу України визначено альтернативне право суду за вироком за тяжкий злочин відносно особи, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, позбавити засуджену особу цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
За частиною п'ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Сторонами угоди про визнання винуватості не узгоджено застосування положень статті 54 Кримінального кодексу України стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
З урахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого, наявності пом'якшуючих, та відсутності обтяжуючих покарання обставин, бажання обвинуваченого в подальшому виконувати свій військовий обов'язок та здійснювати захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення національної безпеки і оборони, суд не убачає підстав для самостійного застосування статті 54 Кримінального кодексу України.
Суд уважає запропоновану угодою міру покарання такою, що відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень
Витрати на залучення експерта та проведення судової експертизи відсутні.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов не заявлений.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.
Підстави для застосування заходів кримінально правового характеру щодо юридичної особи відсутні.
В ході досудового розслідування перекладач не залучався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
Судом встановлено, що ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20 травня 2025 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 18 липня 2025 року з визначенням застави у розмірі 60 560,00 гривень.
Згідно із довідкою про звільнення серії ХАР № 04857 від 21 травня 2025 року ОСОБА_4 21 травня 2025 року звільнений з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язку з внесенням застави у розмірі 60 560,00 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Відповідно до частини першої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжним заходом є, зокрема, застава.
Відповідно до положень частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із частиною першою статті 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною одинадцятою статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Згідно із статтею 203 Кримінального процесуального кодексу України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У зв'язку з ухваленням вироку судом та призначенням обвинуваченому покарання запобіжний захід у виді застави припиняє свою дію.
Ураховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю внесену ним заставу у розмірі 60 560,00 гривень.
На підставі викладеного вище, керуючись пунктом 1) частини третьої статті 314, статтями 469, 472 та 475 Кримінального процесуального кодексу України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 серпня 2025 року укладену у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006109 від 09 травня 2025 року, між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене угодою про визнання винуватості від 13 серпня 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі частини першої статті 58 Кримінального кодексу України замість призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки призначити ОСОБА_4 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 15 (п'ятнадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
Заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю.
Матеріали кримінального провадження, відомості прояке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006109 від 09 травня 2025 року, залишити у справі № 646/5883/25, провадження № 1-кп/646/1320/2025.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 Кримінального процесуального кодексу України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися досуду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 Кримінального кодексу України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1