Справа № 496/4030/22
Провадження № 1-в/496/107/25
30 липня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування іспитового строку та направлення до місць позбавлення волі засудженого,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про скасування іспитового строку, призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області 15.05.2024 року та просить направити засудженого ОСОБА_3 до місць позбавлення волі. Клопотання обґрунтовано тим, що вироком Біляївського районного суду Одеської області 15.05.2024 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково та стягнено моральну, матеріальну шкоду, а також аліменти на утримання дітей. Проте, ОСОБА_3 не виконує поставленні на нього вироком суду обов'язки та згідно наданої головним державним виконавцем довідки від 09.07.2025 року, за виконавчими листами, виданими на виконання вироку суду від 15.05.2024 року, не здійснює перерахування коштів через депозитний рахунок відділу виконавчої служби на користь стягувача, а саме потерпілої ОСОБА_2 .
Ознайомившись із змістом клопотання, суд прийшов до висновку про повернення його без розгляду, оскільки воно подане з порушенням КПК України та КВК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема питання щодо направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Клопотання, передбачені пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 КПК України, подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений (п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 163 КВК України, нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Отже, аналіз вказаних норм вказує, що потерпіла у кримінальному провадженні, не може звернутись до суду із клопотанням про скасування іспитового строку та направлення засудженого до місць позбавлення волі.
Відповідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Отже, ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутись до суду з питанням пов'язаним з виконанням вироку суду в частині стягнення моральної, матеріальної шкоди та аліментів на утримання дітей.
Керуючись ст. 128, 537, 539 КПК України, ст. 163 КВК України,
Заяву ОСОБА_2 про скасування іспитового строку та направлення до місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_3 - повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня постановлення ухвали.
Суддя ОСОБА_1